Виконавчий орган ЄС - Європейська комісія - у середу, 8 листопада, рекомендувала розпочати переговори щодо прийому України до ЄС. Вона також представила доповідь про успіхи країни в проведенні ключових реформ. Чи достатньо їх для початку переговорів із Києвом про вступ до Євросоюзу, вирішать лідери його країн на саміті, який відбудеться в Брюсселі 14-15 грудня. Це рішення, як і будь-яке інше, вимагає одноголосної підтримки всіх 27 членів ЄС.

Главу Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) прогрес України вразив. Вона назвала його блискучим, символічно відвідавши Київ за кілька днів до публікації доповіді. "Ми ніколи не повинні забувати, що ви ведете війну за існування. І одночасно здійснюєте у своїй країні глибинні реформи. Ви пройшли багато етапів: реформували систему правосуддя, обмежили тиск олігархів, зайнялися проблемою відмивання грошей - і багато іншого. Це результат важкої роботи", - сказала фон дер Ляєн.

Відео на тему:

До виконання всіх умов Україні поки що далеко

Однак у рекомендації Єврокомісії містяться "технічні застереження" про те, що країні необхідно домогтися більшого прогресу в ключових сферах - від створення надійної та незалежної судової системи до захисту прав меншин і впровадження антикорупційних заходів. Тобто насправді йдеться не про деталі, а про великі політичні перетворення. "Розширення ЄС ґрунтується винятково на виконанні умов, - каже політолог аналітичного центру Центру європейський політики (EPC) Теона Лаврелашвілі. - І навіть коли переговори про вступ почнуться, ці умови нікуди не подінуться. Не можна забувати, що прийом нових членів до Євросоюзу ґрунтується на заслугах, поблажок не буде, і це повинні враховувати країни з максималістськими запитами - я маю на увазі Україну". На думку експертки, переговори про вступ - це тривалий процес, який не завершиться протягом найближчих років.

Голова Європейської Ради Шарль Мішель заявляв про мету прийняти Україну до ЄС до 2030 року, однак Лаврелашвілі навіть її вважає нереалістичною. "Думаю, варто без сорому сказати, що в Україні існує проблема корупції. Звичайно, зараз у цієї країни є більш важливе завдання: покласти край трагедії, що триває, і знайти прийнятний насамперед для неї самої та міжнародних партнерів мир. Однак це не має перешкоджати заходам щодо зниження рівня корупції та прогресу в проведенні реформ", - вважає Лаврелашвілі.

Ключовий фактор: взаємна довіра

Протилежну точку зору висловила дослідниця відділу зовнішньої політики Євросоюзу Центру досліджень європейської політики (CEPS) Тінатін Ахвледіані: "Україна проводить реформи, але ми не можемо просити її проводити більше реформ, поки вона охоплена війною". Вона підкреслює, що сорокарічний досвід вступу країн до Євросоюзу засвідчив: реформи важливі, розуміння кандидатами законодавства ЄС - також, проте найголовніше - побудова довірчих відносин. "Це розуміння країною-кандидатом того, як мислить Брюссель і чого він очікує, а також довіра Брюсселя до кандидатів, упевненість у тому, що вони розуміють і приймають правила Євросоюзу", - каже Ахвледіані. Довіра виникає, коли країна серйозно сприймає поставлені перед нею завдання і виконує їх, а ЄС зі свого боку стримує свої обіцянки - це двосторонній процес, пояснює експертка. За її словами, "між Києвом і Брюсселем стільки довіри, скільки можливо посеред війни, це незвичайні обставини".

Управління очікуваннями

Статус кандидата на вступ до ЄС сам по собі ні до чого не зобов'язує, зазначають політологи. Наприклад, у договорах Європейського Союзу про нього окремо не йдеться, як не уточнюються і його часові рамки. Проте цей статус передбачає інвестиції в реформи, максимальну відповідність законодавству Євросоюзу і його зовнішньополітичній лінії, а оголошення про старт переговорів - лише початок цього шляху, підкреслює Лаврелашвілі. "Тому нам необхідно управляти очікуваннями", - додає вона.

У політиці це означає прагнути запобігти можливому розчаруванню, наприклад, ставлячи реалістичні цілі та застерігаючи від завищених вимог. Наприклад, Урсула фон дер Ляєн у Києві сказала: "Я знаю, що ви перебуваєте в процесі завершення надзвичайних реформ. Якщо це станеться, а я в цьому впевнена, то Україна зможе досягти своєї далекосяжної мети - перейти до наступного етапу процесу вступу". Іншими словами, якщо Україна і вступить до ЄС, то не завтра. На цьому наголошують і політики, і експерти.

Вкрай важливо, щоб країни-кандидати розуміли: реформи вони проводять не тільки заради Євросоюзу, а й заради самих себе, щоб домогтися трансформації у своїх суспільствах і зміцнити демократію, зазначає Теона Лаврелашвілі. Європейський економічний соціальний комітет (EESC), який консультує Єврокомісію, вважає, що час України настав. "Незважаючи на війну, що триває, Україна зробила великий крок уперед і готова почати переговори про вступ до ЄС. Євросоюз має відповісти на цей історичний заклик", - заявив його голова Олівер Репке (Oliver Röpke), який 2 і 3 листопада вперше відвідав Київ і обговорив там поступову інтеграцію України в ЄС. EESC - це один із чотирьох консультативних органів ЄС, заснований 1957 року, щоб представляти інтереси різних економічних і соціальних груп.

До слова - про економічні інтереси

Як правило, нові члени Євросоюзу набагато бідніші, ніж старі. ВВП України на душу населення навіть до повномасштабного російського вторгнення становив близько 30 відсотків ід середнього показника по ЄС. Деяких членів це лякає, проте експерти пропонують екскурс у минуле. "На прикладі вступу Польщі ми побачили, що це величезний успіх, оскільки країна продемонструвала значне економічне зростання завдяки політиці згуртування Євросоюзу", - переконана Ахвледіані.

Вона вважає, що тут цілком можна провести паралель з Україною, наприклад тому, що вони співставні за чисельністю населення та станом економіки на той момент, коли Польща вступала до ЄС. Дослідження CEPS показало, що гіпотетично, якби Україна вже була членом ЄС, то могла б отримувати з бюджету ЄС близько 18-19 мільярдів євро за вирахуванням внесків - порівняно з тим, що отримують Польща і Румунія, "масштабовані" під Україну. Це означало б збільшення внесків усіх держав-членів приблизно на 10 відсотків, причому тільки Іспанія перетворилася б із (невеликого) нетто-бенефіціара на (невеликого) нетто-платника", сказано в дослідженні. Однак питання бюджету країнам ще належить вирішити, щоб ретельно підготуватися до викликів нового, ще більшого Євросоюзу.

"Домашнє завдання" для країн ЄС

До "пакету розширення", крім України, входять ще 9 країн-кандидатів - це рекордна кількість. "Схоже, європейці тепер розглядають прийняття нових членів до ЄС як частину своєї відповіді на нову геополітичну реальність", - каже аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Енджеллуше Моріна. Однак навіть за наявності вагомих геополітичних аргументів на користь розширення, зараз цей процес зіштовхнеться з більшою кількістю перешкод, ніж у минулому, вважає вона.

Більшість країн Євросоюзу ще не взялися за глибокий аналіз того, як здійснити це розширення. "За сповненою захопленням риторикою криється песимізм щодо того, чи може і чи має воно відбуватися швидко", - вказує Моріна. Вона впевнена, що готовність ЄС до розширення не залежить ні від об'єктивних стандартів, ні від ухвалення конкретних експертних рекомендацій: "Здатність ЄС до розширення залежить насамперед від широкого консенсусу щодо подальших дій".

Одне зрозуміло: паралельно з кандидатами реформуватися має сам ЄС, тобто в усіх є "домашнє завдання", резюмує Тінатін Ахвледіані.