Віцепрезидент Європейської комісії Марош Шефчович є відомою постаттю в Україні. Саме за його участі ще у передвоєнні часи був укладений новий контракт між Україною і росією про транзит російського газу до Європи. Зараз Марош Шефчович продовжує відігравати ключову роль у економічних проєктах, які визначатимуть майбутнє не лише ЄС, але й усього Європейського континенту та світу.

«Впіймати» віцепрезидента Єврокомісії для бесіди з Укрінформом вдалося в кулуарах 9-ї щорічної конференції високого рівня з Європейського інноваційного партнерства (EIP) у сфері сировинних матеріалів, що була присвячена розвитку співробітництва з Україною. Під час цього заходу, що відбувся у Брюсселі за участі представників європейського бізнесу, Єврокомісії та Уряду України, був підписаний Меморандум про цифровізацію геоданих.

На практиці це означає підготовку до активного входження України на ринок сировинних матеріалів та відкриває перспективу перетворення її на справжню «супердержаву» у циклах сучасного виробництва та розвитку «зелених» технологій. Саме про це Укрінформ говорив із поважним представником Єврокомісії.

- Пане віцепрезидент, дякую за цю можливість спілкування. Як відомо, Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства між Україною та ЄС у сировинній галузі був підписаний ще влітку минулого року. Що корисного вдалося встигнути зробити у його реалізації до початку війни?

- Маю сказати, що ми мали далекоглядне бачення щодо початку роботи у галузі сировинних матеріалів. Тоді ми не мали ані найменшої ідеї про те, що війна знову може розпочатися на європейській землі, в Україні. Ми захоплюємося тим, як українська влада та народ України реагують на цю ситуацію. Незважаючи на військові дії, вони сфокусовані на тісному співробітництві з Європейськім Союзом, навіть у таких важких обставинах.

Ми дотримуємося плану дій, який був погоджений з Прем'єр-міністром Шмигалем, коли я відвідував Україну влітку, ще до війни. Ми погодили дорожню карту, яка де-факто визначила порядок дій та цілей. Однією з них було якраз укладення Меморандуму, що був підписаний сьогодні, який допоможе Україні розвинути систему власних геологічних даних у цифровому вигляді. Тож будь-який інвестор у світі зможе бачити, що Україна може запропонувати, якого роду бізнесові проекти є в Україні. Це дасть змогу мобілізувати більше інтересу від бізнесу та більше інвестицій в Україну.

Ми також обговорювали конкретні проєкти, як розвинути українські первинні ресурси. Як говорять мої колеги з Європейського банку реконструкції та розвитку, ми хочемо, щоб Україна стала суперсилою з точки зору таких ресурсів. Але я знаю, що для вас є важливим не лише видобувати сировинні матеріали в Україні, але й отримати додаткову вартість. Що ви хочете стати частиною європейської економіки, ви прагнете бути активними на єдиному європейському ринку. Це дуже вітається.

В той час ми погодили з Прем'єр-міністром саме те, що завершили сьогодні. Крім того, в рамках міжурядового співробітництва, ми також працювали дуже тісно з інвесторами, із представниками бізнесу. Той факт, що сьогодні більше 20 компаній присутні тут, у Брюсселі, щоб обговорити розвиток проєктів в Україні, є дуже суттєвим результатом. Ми хочемо продовжувати у тому ж ключі, та обговорити, якими мають бути наші пріоритетні дії на наступний рік. З урахуванням цього, очевидно, будуть здійснюватися величезні зусилля із відновлення вільної та вже звільненої (від російських окупантів - ред.) України.

- Ви абсолютно вірно зауважили, що Україна зацікавлена також у переробці цих сировинних матеріалів, а не лише у їх постачанні до ЄС. Відомо, що ви щойно підписали подібний документ із Казахстаном щодо сировинних матеріалів. Тож якими є перспективи для створення такого роду потужностей з переробки в самій Україні?

- У цьому найбільш важливим є те, що ми називаємо регуляторним співробітництвом. Це означає, що поставки ваших сировинних матеріалів мають бути одними з найбільш екологічно стійких у світі. Це означає, що вони мають видобуватися за низьковуглецевими технологіями, у відповідності до найвищих природоохоронних стандартів.

Усі розвинуті країни світу хотіли б продемонструвати, що вони здатні будувати, наприклад, автомобілі, і що ці автомобілі мають бути виготовлені з екологічної сталі», з використанням «стійких» сировинних матеріалів. Вони мають бути певними, що викиди СО2 під час виробництва такої сталі або акумуляторних батарей будуть утримуватися на можливо низькому рівні.

Ми дуже цінуємо співробітництво з міністром Стрільцем (міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець - ред.), оскільки він уже зараз впроваджує сучасні європейські норми, створює такий порядок, коли видобуток сировинних матеріалів, їх обробка та збагачення, - все це має робитися відповідно до високих стандартів, що дасть змогу таким сировинним матеріалам користуватися високим попитом на глобальних ринках.

- Такого роду співробітництво вимагає того, що ми називаємо стабільністю ланцюгів постачання. В умовах війни, на ваш погляд, наскільки реально забезпечити стабільність таких поставок?

- Ми всі просто у захваті від того, яким чином Україна зараз діє у цих важких обставинах, під тиском війни. Як ви бачили, Європейський банк з реконструкції та розвитку здійснює багато проєктів уже зараз.

Вони зосереджені переважно на тому, яким чином Україна зможе відновити важливу інфраструктуру, зокрема, електричні мережі, але також у проєкті із цифровізації сировинних матеріалів. Ми з Прем'єр-міністром (Шмигалем - ред.) та з міністрами погодилися також, що вже зараз ми маємо здійснювати свого роду попередню підготовку для інвестицій, які прийдуть у вашу економіку.

Я обговорював, зокрема, саме сферу сировинних матеріалів. Ви маєте 22 з 30 сировинних матеріалів, які є у переліку наших пріоритетів, і більше 100 сировинних матеріалів, які є у світі. Ми хочемо розвивати цю сферу в тісному партнерстві з Україною. Що краще ми будемо до всього готові, то швидше все буде відбуватися, коли прийде мир. Тоді ми зможемо зосередити наші зусилля на відновленні, а також на тих проєктах, які приведуть вас, Україну, в Європейський Союз.

- Виходячи із пріоритетів, які постають перед промисловістю в контексті Зеленого курсу, схоже, що ми входимо у нову еру, саме в еру сировинних матеріалів, що приходить на заміну, наприклад, ері нафти й газу. Чи ви очікуєте загострення глобальної конкуренції навколо таких сировинних матеріалів, і чи може це стати джерелом для нової міжнародної нестабільності?

- Я вже говорив про те, що ми маємо навчатися з помилок, що були у минулому. Однією з таких помилок було те, що ми стали надто залежними від викопного пального, від його поставок з росії.

Я думаю, що ми не маємо повторювати подібних помилок стосовно сировинних матеріалів. Сьогодні є певні сировинні матеріали, за якими ми вже зараз є залежними від однієї країни або від одного постачальника. Що ми робимо зараз, і над чим працюємо напружено, - це те, як диверсифікувати постачання критично важливих сировинних матеріалів, як розвинути партнерство з нашими друзями.

Ми хочемо уникнути ситуації, яка трапилася в енергетиці, - коли також сировинні матеріали могли б бути перетворені на щось на кшталт зброї. Ми хочемо переконатися, що ми зробили висновки із небезпеки та високої ціни для нашої залежності. Ми зараз проходимо через найбільшу енергетичну кризу в Європі з часів завершення «холодної війни». Ми хочемо забезпечити, що коли йдеться про сировинні матеріали, ми будемо діяти набагато краще, та будемо краще підготовлені до вирішення цих питань.

У цьому контексті Україна, очевидно, є однією із світових сировинних супердержав, зокрема, в тому, що стосується постачання графітів. Разом із Прем'єр-міністром ми відвідувати титанові шахти. Я знаю, що (в Україні) існують великі запаси літію, і я можу продовжувати цей перелік довго. Але що є найбільш важливим, - це не лише видобути ці копалини, але також збагатити їх.

Наприклад, якщо йдеться про літій, ви можете його добути у шахті, але для того, щоб використати його для виробництва акумуляторних батарей, вам потрібно мати хімічний завод, який перетворить його на матеріал, що може бути використаний в акумуляторах. Це вимагає багато енергії та великих вкладень технологічних ноу-хау. Саме це дає змогу змінювати ситуацію на користь низьковуглецевого виробництва, тобто знижувати до мінімально можливого рівня викиди СО2 під час такого виробництва.

Те, що ми робимо зараз разом з Україною, є дуже важливим. Ми не лише сфокусовані на тому. як добути ці матеріали, але й на тому, як зробити це стійким та дружнім для природи шляхом. Це забезпечить ситуацію, коли ваші сировинні матеріали будуть висококонкурентними та користуватимуться широким попитом на європейському спільному ринку.

- Тож яким ви бачите місце України у майбутньому циклі «зеленого» виробництва?

- Ми готуємося працювати з Україною по усьому циклу виробництва доданої вартості. Спочатку це передбачає видобуток, потім - збагачення та хімічну обробку. Для природоохоронної стійкості також дуже важливою є система вторинного використання.

Наведу для лише один приклад. Якщо зібрати всі використані смартфони, які кожен із нас має десь вдома у шухлядах, тому що вони більше не використовуються, та використати їх як вторинні матеріали, ми зможемо виробити акумуляторні батареї для 4 мільйонів електричних автомобілів. Цей приклад демонструє потужність процесів переробки.

Я впевнений, що Україна буде також дуже важливим гравцем з точки зору вторинної переробки. У вас є всі передумови, щоб мати у себе весь виробничий цикл, від видобутку сировини до її обробки, збагачення та для створення додаткової вартості. Як сказав президент ЄБРР, ви можете стати у цьому світовою суперсилою.