Сі Цзіньпіна офіційно переобрали на безпрецедентний третій термін на посаду генсека Компартії Китаю. Він може керувати китайською компартією ще п'ять років.

Із новим складом політбюро, до якого увійшли лише його висуванці, Сі закріпив за собою статус найвпливовішого лідера Китаю з часів Мао Цзедуна.

Сі Цзіньпін також знову обійняв посаду голови Військової ради ЦК КПК.

До Сі, від часу Ден Сяопіна, в Китаї діяло обмеження у два терміни на цій посаді, але у 2018 році, з ініціативи нинішнього лідера країни, це правило скасували.

До нового складу Постійного комітету Політбюро знову увійшли семеро людей - усі вони, як вважається, мають тісні зв'язки із Сі Цзіньпіном.

Напередодні під час з'їзду КПК колишнього лідера Китаю Ху Цзіньтао, який сидів у президії, вивели під руки із зали.

Того ж дня делегати з'їзду КПК обрали новий Центральний комітет і схвалили запропоновані головою Сі поправки до Статуту Компартії про соціалізм із китайською специфікою.

У цих поправках, зокрема, наголошується центральна роль особисто Сі Цзіньпіна у ЦК та партії загалом. Члени партії, згідно з рішенням з'їзду, повинні глибоко усвідомити цю роль і робити все для її підтримки та зміцнення.

Крім того, у рішеннях з'їзду підтверджено раніше внесену до статуту керівну та спрямовуючу роль "думок Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху".

З'їзд КПК дещо посилив формулювання щодо політики щодо Тайваню.

Якщо в редакції статуту, що діяла досі, йшлося лише про "роботу над зміцненням єдності китайського народу, включаючи співвітчизників на Тайвані", то в новому варіанті йдеться про рішуче неприйняття і протидію "сепаратистам" та "спробам проголошення незалежності Тайваню".

Аналіз

Стівен Макдонал, кореспондент ВВС в Китаї

Перше і найочевидніше - Сі Цзіньпін все ще залишається біля керма і залишатиметься доти, доки колись у майбутньому його не змістить якийсь поки що неочевидний політичний бунт.

Більш того, його нова команда повністю укомплектована лояльними Сі людьми. Ніхто навіть не натякає, що дотримується іншої точки зору.

У певному сенсі найнезвичайнішим є призначення Лі Цяна прем'єром, людиною номер два в країні. Саме йому належить керувати економікою Китаю.

Призначення людини, яка допустила катастрофічний локдаун у Шанхаї (зі значним дефіцитом продовольства для 10 мільйонів людей), відповідальним за економічне планування, можна розглядати як сигнал того, що відданість Сі Цзіньпіну важливіша за здібності.

При всіх інших недоліках Комуністична партія Китаю пишалася тим, що є меритократією, але це призначення, схоже, йде врозріз з колишніми традиціями.

Гірше того, складається відчуття, що генсек Сі насправді не має твердого розуміння економічної діяльності та того, що потрібне для її роботи. Або принаймні він не вважає це пріоритетом.

Для нього на першому місці стоїть партійна дисципліна та націоналістична підтримка країни, яку він очолює, а все інше - десь наприкінці списку.

Попри величезні збитки, які завдає політика "нульової толерантності до ковіду", зміцнення непохитної прихильності до цієї політики, яка не має чіткої стратегії виходу, схоже, це підтверджує.

Також у черговий раз у комітеті із семи осіб на верхівці китайської влади немає жодної жінки. У цьому комітеті ніколи не було жінок, і Сі Цзіньпін не порушив цього правила. Єдиним винятком була дружина Мао за часів "Банди чотирьох", але вона не обіймала офіційної посади.