Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення про конфіскацію активів одного з найбагатших людей Росії Володимира Євтушенкова. Що це рішення означає?

За трохи більш ніж пів року повномасштабної війни Україна зазнала колосальних економічних втрат, близько 14 мільйонів людей стали вимушеними переселенцями, десятки тисяч українців окупанти позбавили життя.

З кожним днем війни ці цифри зростають і заявлена економістами сума економічних втрат у 750 мільярдів доларів ще буде змінюватись.

Одне із завдань, яке стоїть перед країною сьогодні - змусити рф і тих, хто сприяє агресії, заплатити за свої злочини бодай грошима.

І доки на світовій політичній арені це питання вирішується, сьогодні Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення про конфіскацію активів Володимира Євтушенкова - одного з найбагатших людей Росії. Чому це рішення важливе?

На які російські гроші реально можна розраховувати?

Активи, які можна конфіскувати у росіян діляться на два види: приватні та суверенні.

Суверенні активи - це безпосередньо власність РФ як держави. Станом на серпень за кордоном було розміщено близько 580 млрд дол російських суверенних активів. Ще наприкінці лютого, держави, які висловили підтримку Україні, прийняли рішення заморозити такі активи. Їх орієнтовна вартість становить приблизно 300 млрд дол.

Приватних активів, що належать окремим особам чи компаніям, які сприяють війні в Україні, чимало заморозили країни Євросоюзу. Наприклад, Бельгія заблокувала 50,5 млрд дол приватних російських активів, Велика Британія - 13 млрд дол, Швейцарія - 6,8 млрд дол, Польща - 2,7 млрд дол, Італія - 1,7 млрд дол, Франція - 1,2 млрд дол.

Звісно, це ще навіть не половина заморожених суверенних активів Центробанку РФ, але загальна сума заблокованих приватних активів постійно зростає. Навіть цієї суми уже було б достатньо для покриття більшої частини прямих збитків від російської агресії, які за підрахунками Київської школи економіки сягають 113 млрд дол.

Окрім цього, очевидним є те, що замороження як суверенних, так і приватних російських активів не повпливало на позицію ані Росії, ані більшості осіб, що потрапили під такі санкції. Малоймовірно, що навіть конфіскація суверенних активів зможе вплинути на подальший хід розпочатої РФ війни, адже ці гроші є резервними й навряд чи путінський режим розраховує на них. Але саме ці гроші матимуть істотну вагу для відбудови України.

З іншого боку, перспектива втратити збереження для кожного окремого росіянина, який повʼязаний із прийняттям рішень щодо агресії в Україні або який фінансує війну, може стати значним стимулом для того, щоб припинити підтримувати агресію та путінський режим навіть для його найближчих поплічників.

Поки ж тягар втрат та збитків, завданих російською агресією продовжують нести українські та західні платники податків. Саме конфіскація російських активів має перекласти фінансовий тягар відновлення України на РФ та росіян.

Цілком очікувано, що російські олігархи, які десятиліттями збагачувалися завдяки путінського режиму, не шкодуватимуть грошей на найкращих юристів з метою уникнення конфіскації та збереження своїх статків. Саме тому напрацювання ефективного юридичного механізму є таким важливим.

Які країни долучились до санкцій?

Попри гучні заяви, західні країни не дуже поспішають конфісковувати активи російських олігархів та політичної верхівки. Найбільший камінь спотикання - як це зробити таким чином, аби суди, в тому числі міжнародні, не визнали це зазіханням на один зі стовпів західного світу - право власності?

Першою і поки єдиною, окрім України, країною, яка на законодавчому рівні закріпила подібну конфіскаційну процедуру, стала Канада. Ще у червні її парламентом були внесені зміни, які полягають у можливості конфісковувати активи держав та приватних осіб, які вчинили значні порушення міжнародного правопорядку, прав людини або значні корупційні порушення.

США теж шукають правові механізми вилучення активів осіб, пов'язаних з путінським режимом. Відповідний законопроєкт навіть пройшов Палату представників та переданий на розгляд Сенату.

На відміну від американців, які ще думають про особливості впровадження такого механізму, ЄС планує піти більш традиційним шляхом і визнати ухилення від блокування активів та інших санкцій злочином, що дозволило б конфіскувати активи за звичайним кримінальним вироком суду.

Україна першою почала реалізовувати процедуру конфіскації на практиці. Саме тому увага світу буде прикута до цього процесу, його законності та наслідків. Формування належної практики стане показовим для решти світу наскільки "цивілізованим" є такий інструмент та чи підходить він для розвинених країн західної демократії (в яких переважно перебувають активи російських еліт).

Що з цього вийшло?

Через три місяці після набуття чинності закону, який дозволив конфісковувати активи приватних осіб, пов'язаних з агресією РФ, Міністерство юстиції подало до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) перший позов. Відповідачем став російський олігарх Володимир Євтушенков - один з найбагатших людей Росії.

31 серпня відбулося судове засідання у цій справі, а остаточне рішення винесено вже 1 вересня. Цікаво, що ВАКС знадобився лише день для того, щоб розглянути справу та прийняти відповідне рішення.

Не менш цікавим є те, що саме українська сторона в особі Мін'юсту подала клопотання про проведення слухання в закритому режимі. Причина - серед доказів є матеріали досудового розслідування та інша таємна інформація. Але у міністерстві наполягли на закритому форматі слухань не лише під час розгляду "таємної" інформації, а й усіх доказів.

Через це оприлюднено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Що вирішив суд?

Суд задовольнив позов Мін'юсту і конфіскував активи олігарха на користь України. Це численні обʼєкти нерухомості (земельні ділянки, квартири, нежитлові будівлі), а також частки в українських компаніях, зокрема:

♦ 42,09% у ТОВ "Електрозавод-ВІТ" (Запоріжжя).

♦ 59,2 % у ТОВ "ІТМ-Україна" (Київ);

♦ 59,2% у ТОВ "Смарт Диджитал Солюшнс" (Київ);

♦ 34,21% в АТ "Український науково-дослідний проєктно-конструкторський і технологічний інститут трансформаторобудування (Запоріжжя), якими Євтушенков володіє через АТ ХК "Електрозавод" (Москва);

♦ 42,09% у ТОВ Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс" (Запоріжжя).

Відповідач на засідання не з'явився, і навіть не відправив адвокатів чи представників. Про що це може свідчити? Можна припустити, що Євтушенков планує оскаржувати рішення.

І причин для цього можна придумати чимало - від неотримання повістки чи неможливості в такі короткі строки знайти захисника та підготувати відзив (на що закон дає 2 дні) до фізичної неможливості прибути в Україну, в тому числі через страх за своє життя та особисту безпеку.

Оскаржити це рішення російський олігарх зможе шляхом подачі протягом 5 днів заяви до Апеляційної палати ВАКС. Не виключено, що в апеляцію він не подаватиме, але згодом намагатиметься оскаржувати таке рішення у міжнародних інстанціях, зокрема ЄСПЛ.

А як щодо 300 млрд дол суверенних активів РФ?

Хай там як, а найбільший шматок пирога у санкційному процесі - це, звісно, суверенні активи. Це безпосередньо власність Росії як держави, 580 млрд дол з яких розміщено за кордоном.

Всупереч нецивілізованим діям, Росія продовжує залишатися частиною глобальної економіки. Вона є вразливою до санкцій найбільших гравців світового ринку - США, Канади, ЄС, Великобританії та інших.

Але, спосіб отримати кошти агресора є. Україна та її партнери активно обговорюють варіанти конфіскації суверенних активів РФ та використання їх для допомоги Україні. Зараз у світі йде дискусія, яким чином повертати активи.

Основна проблема - це міжнародний звичай, який надає державі імунітет від суду і забороняє забирати власність держав. У 2012 році Міжнародний суд ООН чітко зазначив, що жоден національний суд не може позбавити іншу державу її власності, навіть якщо така держава вчинила жахливі порушення міжнародного права. Як, наприклад, Росія.

У ситуації, що склалася, держави мають два типи поведінки. Такі країни, як США та Канада є сильними гравцями міжнародної політики. Вони можуть дозволити собі не завжди брати до уваги міжнародне право та ухвалювати власні правила. Іншим державам це робити набагато складніше.

По-перше, право багатьох з них прямо вимагає дотримуватися міжнародних норм і звичаїв на рівні конституцій. Також, РФ може поскаржитися до Міжнародного суду ООН, якщо знайдеться підстава визнати його юрисдикцію, і виграти.

І тоді доведеться або повертати конфісковані активи назад, або відкрито нехтувати міжнародним правом. Це матиме погані наслідки, адже саме на міжнародне право посилається Україна і всі держави, засуджуючі дії РФ. До того ж тоді Росія теж виглядатиме жертвою з міжнародно-правової точки зору.

Однак вихід існує. Будь-який міжнародний звичай не є постійним правилом. Він залежить від державної практики та обґрунтованого переконання держав у тому, що вони діють законно.

Якщо багато країн підпише багатосторонню угоду щодо конфіскації активів РФ і успішно її виконуватимуть, то буде запроваджено новий міжнародний звичай.

Але, варто також розуміти, що Україна отримає не всі конфісковані кошти. Держави, які зазнали значних втрат через допомогу Україні, громадяни та компанії з інших держав, які постраждали від війни - усі вони також матимуть змогу претендувати на російські гроші, якщо таким договором запровадять компенсаційну комісію, яка розглядатиме претензії від усіх постраждалих сторін. Тому, цим договором необхідно закріпити, що інтереси України та українців є пріоритетними.

Окрім цього, у випадку визнання РФ державою - спонсором тероризму з боку США, в американців, які постраждали від цієї війни, зʼявиться новий механізм для стягування російських грошей, заморожених в США. А це 10% від усіх заморожених активів у світі. Українці ж, не зможуть претендувати на ці кошти за тією самою процедурою.

Звісно, всі моделі конфіскації мають певні ризики та недоліки. Проте їх співвідношення неоднакове. Україна та її союзники повинні враховувати, що міжнародне право все ще є загальновизнаним і застосовним і на нього все ще спирається більшість держав. Тому підписання багатостороннього міжнародного договору краще забезпечить ефективність і законність конфіскації активів, ніж просто окремі закони.

***

Безумовно, перше рішення суду щодо конфіскації активів російського олігарха є позитивним сигналом і водночас тривожним дзвіночком для інших агресорів та їх пособників.

Звісно, зараз Україну підтримують партнери, але така підтримка буде не завжди. Саме тому влада повинна докласти зусиль, щоб практика конфіскації була зразковою, і цей процес відбувся відповідно до міжнародних стандартів.

Україна повинна максимально кооперуватись з іншими країнами, щодо укладення міжнародного договору із загальною юридичною рамкою конфіскації як суверенних, так і приватних активів.

В процесі конфіскації активів РФ, варто пам'ятати, що ці активи - не просто величезний фінансовий ресурс, який можна використати на відбудову України. Це насамперед потужний інструмент впливу і на формування політики самої РФ, і на осіб, які залучені до ухвалення рішень.