Україна зробила важливий крок для інтеграції своєї економіки у європейську.

29 червня у французькому Ліоні Україна та Європейський Союз підписали Угоду про вантажні перевезення автомобільним транспортом, відому також як "транспортний безвіз". Аналогічний документ із ЄС підписала і Молдова.

Відповідну угоду Київ лобіював уже багато років, тим більше, що в останній рік ситуація з видачею дозволів українським автоперевізникам суттєво погіршилася і вимагала рішучих кроків.

Підписана з ЄС угода дозволяє вирішити цю проблему. Втім, не одразу, адже попереду ще залишаються певні "підводні камені".

Як і коли запрацює "транспортний безвіз"? І що може завадити його реалізації?

Боротьба за квоти

Середина 2021 року. Несподівано для українських автоперевізників Польща відмовилась видавати Україні додаткові дозволи на транспортні перевезенні - і в українському уряді заговорили про суттєві ризики для вітчизняного експорту.

Тема дозволів на транзитні автоперевезення вже кілька років була суцільною проблемою у відносинах із Польщею - починаючи з 2018 року, коли Варшава в односторонньому порядку зменшила кількість дозволів для українських автоперевізників з 200 до 160 тисяч.

Аналогічні, хоч і меншого масштабу проблеми Київ мав і з іншими країнами, наприклад із Литвою.

Необхідність отримання дозволів на транзит сусідніми країнами створювала проблеми для експорту до Західної Європи, попри те, що західноєвропейські країни, як правило, без проблем видавали Україні потрібну кількість дозволів.

Наприклад, з певними країнами поза ЄС (Великою Британією та Швейцарією) Київ вже уклав угоди про "транспортний безвіз", проте без аналогічної угоди з ЄС скористатися ними було неможливо.

Все це змусило Київ почати реалізацію своєї давньої погрози - винести цю проблему на розгляд арбітражу, прописаного в Угоді про асоціацію з Євросоюзом.

Цей крок спрацював - у лютому цього року, напередодні російської агресії, Польща "як жест доброї волі" погодилася збільшити річну квоту для України на 30 тисяч дозволів. Це не вирішувало проблему в цілому, проте істотно знімало її гостроту.

А на додачу - давало надію, що в подальшому можна буде домовитися й про додаткове збільшення.

Втім, все змінилося після 24 лютого.

Транзит часів війни

Нова реальність повністю змінила всі розклади навколо суперечок про квоти.

З одного боку, залежність України від транспортних перевезень через Польщу суттєво зросла. Варшава погодила бездозвільний транзит в Україну палива та гуманітарної допомоги, проте навіть без них кількість рейсів суттєво збільшилася.

Наприклад, до російського вторгнення транзит українських товарів у країни Балтії та Скандинавії йшов через Білорусь. Тепер цей напрям став остаточно закритим.

А головне - блокада РФ українських морських портів суттєво збільшує навантаження на інші види транспортного перевезення. А в ситуації, коли йдеться про вивезення українського зерна, що має запобігти світовому голоду, проблема виходить на суттєво вищий рівень.

Тож не дивно, що протягом першого місяця від початку повномасштабного вторгнення РФ уряду вдалося домовитися про тимчасове скасування дозволів із низкою країн: Австрією, Угорщиною, Італією, Словаччиною, балтійськими країнам, а також із Болгарією, Німеччиною, Данією, Румунією та Грецією.

Але одночасно - зникла ключова причина, через яку наші сусіди створювали проблеми з кількістю дозволів.

Багато років українські автоперевізники звинувачували колег з ЄС, насамперед із Польщі, у бажанні перебрати на себе вантажні перевезення з Україною.

"Зважаючи, що європейські страховики тепер не страхують перевезення в Україну, їхня вартість істотно зросла. І навіть попри це, європейські компанії намагаються їздити тільки на відстань 70-100 км від українсько-польського кордону і відмовляються від замовлень, що виходять за межі Західної України", - розповідає радник представництва ЄС та колишній заступник глави Мінінфраструктури Віктор Довгань.

Виникла ситуація, коли питання транспортної лібералізації з Україною перестало бути небезпечним для ЄС.

А тому питання, яке в Єврокомісії досі воліли передавати на рівень національних урядів, у Брюсселі вирішили владнати самостійно.

"Безвіз" у тимчасовому режимі

"Сьогодні ми зробили ще один крок до фактичного членства в Євросоюзі. Для нас така співпраця вкрай необхідна в умовах переорієнтації логістики на західні кордони... Розуміючи складну логістичну ситуацію в Україні, зумовлену блокадою морських портів та пошкодженням транспортної інфраструктури, європейські колеги синхронно рухалися нам назустріч та значно прискорили процес узгодження угоди", - так прокоментував підписану угоду міністр інфраструктури Олександр Кубраков.

У пресслужбі міністерства відзначають, що підписана угода "скасовує необхідність отримання українськими перевізниками відповідних дозволів для здійснення двосторонніх та транзитних перевезень в держави ЄС та дозволяє уникнути зупинки експорту української продукції через автомобільні пункти пропуску".

Документ ще потребує ратифікації у парламентах України та держав ЄС. Втім, як уточнюють в Мінінфраструктури, він тимчасово набирає чинності уже з дня підписання.

Важливий момент: термін підписаної угоди складає один рік з можливістю пролонгації.

Щоправда, самі автоперевізники відзначають, що станом на 30 червня, попри обіцянки, транзит через Польщу відбувається лише з дозволами на перевезення.

"Ми поки не ознайомлені з усіма деталями домовленостей, ймовірно, що він потребує ще додаткового узгодження з урядами країн ЄС. Все одно це має суттєво спростити нашу роботу, оскільки тепер зникне залежність від отримання необхідної кількості дозволів", - каже перший заступник голови Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) Володимир Балін.

Він зазначає, що з важливих для українських перевізників країн такого режиму немає з Молдовою та Туреччиною. Хоча обидві країни надають достатню кількість дозволів, "транспортний безвіз" із Туреччиною є важливим для забезпечення українського транзиту в азійські країни, особливо після вчиненої РФ морської блокади.

"Що стосується Молдови, то це питання стає політичним, адже обидві наші країни стали кандидатами у члени ЄС, і тепер ми маємо показати здатність до співпраці", - додає він.

Що буде за рік?

Тож найближчим часом "транспортний безвіз" має запрацювати, проте у тимчасовому режимі.

Завданням для України має стати його ратифікація всіма країнами ЄС. І хоча більшість країн без проблем зроблять цей крок, щоб показати підтримку України, від неприємних сюрпризів ніхто не застрахований.

Друга проблема - ситуація через рік, коли постане питання про продовження дії "безвізу".

В ситуації, коли продовольча безпека людства буде залежати від транзиту з України, ймовірність непродовження угоди вкрай мала. Але що буде, якщо морські порти будуть розблоковані і у країн ЄС з'являться аргументи проти такої лібералізації?

Щоправда, як зазначає Володимир Балін, за нинішніх політичних умов відмовити Україні буде дуже непросто. "Ми вже є кандидатом у члени ЄС і прямуємо до членства, яке передбачає вільний транзит. То навіщо такий крок уперед, щоб потім давати задню?" - іронізує він.

Втім, однозначно одне - новим завданням для Києва має стати перетворення цього режиму з тимчасового на безстроковий.

Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"