Интервью агентству "Интерфакс-Украина" Постоянного представителя МВФ в Украине Йосты Люнгмана (подается на украинском языке)

- На якому етапі знаходяться переговори між Україною та МВФ щодо завершення першого перегляду програми? В яких сферах досягнуто певного прогресу, а де взагалі немає руху і навіть спостерігаються кроки назад? Будь-яка інформація щодо дати нової місії, домовленості на рівні експертів та виділення траншу?

- Як ми повідомляли раніше, дискусії щодо першого перегляду програми все ще тривають. Існує низка питань, які потребують вирішення. Я маю на увазі як умови і зобов’язання, визначені в програмі, так і проблеми, які з’явилися згодом, у тому числі ті, що скасовують досягнення минулих програм. На цьому етапі неможливо зробити будь-які передбачення щодо часу завершення перегляду. Це залежить від того, наскільки швидко буде досягнуто прогресу у вирішенні питань.

- МВФ у своїх останніх комунікаціях наполегливо нагадує про невирішені проблеми в НБУ. Чи не могли б ви розказати, де зосереджені ці проблеми: мова про кадрові питання, розподіл повноважень, незалежність чи грошово-кредитна та валютна політика?

- Наші повідомлення зосереджувались на важливості збереження значного прогресу, досягнутого в рамках минулих програм МВФ. Що стосується НБУ, ключові досягнення включають переорієнтацію грошово-кредитної та валютної політики, очищення банківського сектору, модернізацію банківського регулювання та нагляду, посилення системи протидії відмиванню грошей та організаційна та інституційна реформи Національного банку. Ці реформи мали центральне значення для стабілізації економіки та створення передумов для економічного зростання починаючи з 2016 року. Збереження цих реформ та постійний прогрес у зміцненні Національного банку є ключовою частиною нинішньої програми Stand-by з Україною. Зокрема, з позицій економічної політики це означає збереження системи інфляційного тарґетування та режиму гнучкого курсоутворення. Ця система добре служила Україні впродовж останніх п’яти років. Також важливо продовжувати посилення банківського регулювання та нагляду задля забезпечення безпеки банківської системи та можливості продовжувати кредитування домогосподарств та компаній. Проте, навіть політика, яка однозначно сприятиме економічній стабільності та добробуту українського народу, не завжди буде користуватися широкою популярністю. І з цієї причини надзвичайно важливо захистити НБУ та його персонал від надмірного зовнішнього тиску тоді, коли вони добросовісно виконують свою роботу.

- Антикорупційне законодавство та судова система. Псевдо-друзі МВФ звинувачують Фонд у встановленні умов, які суперечать Конституції України та її суверенітету. Наскільки виправдані ці звинувачення? Чи можливе досягнення компромісу?

- Почнімо з важливих речей. Економічний розвиток України стримується відсутністю довіри до судової влади та високим рівнем корупції. Найголовніше для розкриття потенціалу зростання в Україні - це зміцнення верховенства права та викорінення корупції. Тому створення інституційної інфраструктури для боротьби з корупцією стало ключовим елементом в усіх програмах МВФ починаючи з 2014 року. Йдеться про НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд, вимогу щодо декларування активів для високопосадовців, кримінальну відповідальність за незаконне збагачення тощо. Деякі ключові елементи судової реформи також були включені до чинної програми Stand-by з огляду на важливість встановлення довіри громадськості та інвесторів до верховенства права. Законодавство повинно підтримувати доброчесність судової системи і справедливе застосування та забезпечення верховенства права у спосіб, відповідний Конституції України. Ми віримо, що принцип доброчесності антикорупційних органів та судової системи для влади України є непорушним.

- Бюджет-2022. Окрім дефіциту, чи є інші питання, які можна визнати суперечливими? Чи можна відкласти фіскальну консолідацію на підставі аргументів про погіршення ситуації з COVID-19 та запізненням вакцинації?

- Спершу я хотів би пояснити важливість забезпечення фіскальної стійкості. У 2020 році, коли світ було уражено небезпечним поєднанням пандемії - з далекосяжними наслідками для здоров’я - та дуже суворої рецесії, було логічним дозволити значне зростання дефіциту та боргу для задоволення нагальних потреб у фінансуванні витрат. Ці заходи щодо мінімізації наслідків справді підтримувалися МВФ, що віддзеркалилося в безпрецедентній фінансовій реакції Фонду. МВФ мобілізував позики країнам-членам на суму понад 100 млрд. дол. США, включаючи виплату 2,1 млрд. дол. США Україні в червні згідно з чинною програмою Stand-by. Як тільки пандемія припиниться і економіка відновиться, фіскальний дефіцит повинен буде повернутися на допандемічний рівень. Це важливо для забезпечення довіри до економіки України та зменшення потреб України в запозиченнях. Сильна фіскальна позиція також надає Україні можливість забезпечити бюджетний стимул у разі майбутнього спаду. Тож питання має бути не в тому, чи має Україна зменшити фіскальний дефіцит, а в тому, коли це потрібно зробити. І для цього вже нині варто мати чіткий план, як це відбуватиметься, в тому числі за допомогою добре продуманих податкових заходів.

- Нові проблемні питання: податкова амністія, закон про ставку 14% ПДВ для аграріїв, "інвестиційні няні", і ми можемо продовжити цей перелік. Чи мають ці питання негативний вплив на програму?

- Як я намагався пояснити у попередньому питанні, ключовою метою програми МВФ є відновлення стійкої фіскальної позиції. Це потребуватиме обмеження витрат та збереження рівня державних доходів. Хоча ми можемо обговорювати зміни в структурі доходів і видатків, важливо, щоб загальний бюджетний баланс не було порушено. Другий момент - податкова система повинна бути справедливою, стабільною та передбачуваною. Хоча пільгові податкові ставки для певних груп платників податків, очевидно, будуть сприйматися з радістю тими,хто платитиме менше податків, це не обов’язково означає, що це належна політика. Ми скептично ставимося до податкових амністій загалом. Міжнародні свідчення того, що вони призводять до зростання доходів та зміни поведінки платників податків, неоднозначні. Податкові амністії часто шкодять стягненню податків у довгостроковій перспективі, оскільки вони знеохочують громадян сплачувати податки, створюючи сподівання на ще одну амністію в майбутньому. Але якщо провадиться податкова амністія, державні службовці та їх найближчі родичі та пов’язані особи не повинні підпадати під її дію. Також надзвичайно важливо не дозволити використання амністії як засобу відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом та корупцією, і уникнути зловживань, які б надали амністію доходам від злочинної діяльності.

- Наступні два питання стосуються енергетичного сектору. Ми спостерігаємо певні події в газовому секторі, такі як запровадження щорічного газового контакту для побутових споживачів. Чи пом’якшили вони стурбованість МВФ з приводу небезпек, що загрожують реформам газового ринку?

- Я розпочну з проблеми захисту незаможних домогосподарств, які не в змозі оплатити власне споживання енергії. Існує - і існуватиме - значна частина українського населення, яка не може покрити витрати на газ, тепло, гарячу воду та електроенергію. Найефективніший спосіб підтримати ці домогосподарства - ідентифікувати їх та надати їм фінансову підтримку через бюджет, щоб вони могли сплачувати власні комунальні рахунки. Цей інструмент підтримки існує у формі програми субсидій домогосподарствам. Ми підтримуємо цю програму. Інше питання є структурним - про те, який найефективніший спосіб організації газового ринку. Починаючи з 2015 року здійснюються комплексні зусилля для переходу до відкритого та конкурентоспроможного ринку газу як на гуртовому, так і на роздрібному рівнях. Досягнуто значного прогресу, але сповна функціональний  ринок побутового газу ще не створений. Надання домогосподарствам вибору між широким асортиментом продуктів, включаючи контракти з фіксованою ціною, є одним з багатьох необхідних заходів. Що не потрібно - це повернення до контролю за цінами на газ. Це не тільки вкрай неефективний спосіб субсидування домогосподарств, за якого більша частина субсидій надходить домогосподарствам, які не потребують підтримки, але це також призводить до зловживання ресурсами через корупцію та стримування впровадження енергоефективності.

- Дисбаланси в електроенергетичному секторі України продовжують накопичуватися, а отже, і їх фіскальна вартість. Чи бачите ви довготермінове стійке рішення цієї проблеми, окрім як врятувати цей сектор за рахунок платників податків?

- Я згоден з тим, що фінансові дисбаланси в електроенергетичному секторі викликають занепокоєння. Але, можливо, варто розділити це питання на два: поточний фінансовий дисбаланс, з одного боку, та довгострокова енергетична безпека України, з іншого. Очевидно, що існує нагальна потреба у визначенні додаткових фінансових ресурсів для електроенергетичного сектору. Важливою частиною цього є мобілізація фактичних джерел доходів. Просто запозичити більше коштів не є життєздатним вирішенням поточного дисбалансу. Але існує також більш широке питання довгострокової моделі електроенергетики в Україні. Наразі Україна покладається на застарілу інфраструктуру виробництва електроенергії, більша частина якої є спадком радянських часів. Переорієнтація та модернізація виробництва електроенергії є необхідною та можливою. Але це потребує планування з метою посилення енергопостачання та енергобезпеки України.

- Чинна програма Stand-by закінчується в грудні цього року, чи не так? Чи може вона бути продовжена? Чи можуть бути об’єднані транші? Які варіанти потенційної майбутньої програми розглядаються, і які з них, на вашу думку, були б найбільш реалістичними після 2021 року?

- Зупинимось на важливому: МВФ хоче підтримати економічний розвиток та процвітання України. Ми продемонстрували це завдяки серії програм МВФ, які тривали постійно з початку 2014 року. І ми продовжуватимемо підтримувати належну економічну політику та трансформацію економіки.