Наприкінці липня компанія Nord Stream 2 почала укладати перші труби в рамках спорудження спірного газопроводу "Північний потік-2", що має на меті постачати газ напряму із Росії до Німеччини. Роботи ведуться наземній стикувальній станції під Любміном в Грайфсвальдській затоці. У серпні розпочнуться роботи з безпосереднього прокладання труб.

Проти спорудження цього газогону активно виступають країни Балтії, Польща та Україна. Остання, попри плани добудувати "Північний потік-2" до кінця 2019 року, сподівається на те, що роботи над проектом будуть зупинені. DW поспілкувалася із комерційним директором української компанії "Нафтогаз України" Юрієм Вітренком щодо того, що може ще стати перепоною для спорудження "Північного потоку-2", арешт активів "Газпрому" у Європі та премії, які керівництво "Нафтогазу" отримало як винагороду за перемогу в Стокгольмському арбітражу і навколо яких в Україні розгорнулась суперечка.

Deutsche Welle: Пане Вітренко, більшість дозволів, необхідних для будівництва "Північного потоку-2" у Європі отримані. Чи значить це, що проект вже не зупинити?

Юрій Вітренко: Ні. Навіть якщо дивитися на Німеччину, є газопровід, що продовжує собою "Північний потік-2", - EUGAL. І на нього дозволу ще немає.

Ви розраховуєте, що його не буде?

Ми не хотіли б спекулювати на цьому питанні і просто констатуємо факт, що не всі дозволи отримані.

Данська сторона ще також не надала дозвіл?

Так, у них є закон, що дозволяє їм при винесенні відповідного рішення, керуватися міркуваннями національної безпеки, і цього рішення також досі немає.

Але Німеччина і Швеція вже надали аналогічні дозволи?

Не хотілося б спекулювати. Це складне політичне питання.

Що може ще зупинити будівництво "Північного потоку-2"?

Це американські санкції, або позиція данської сторони. Остання може відтермінувати, а в подальшому й ускладнити ситуацію із "Північним потоком-2". Американські санкції - це важливий фактор. Важливим фактором є позиція німецької сторони, яка останнім часом еволюціонує. І нам здається, що до німецьких політиків може прийти розуміння, що цей проект є реально небезпечним як для Німеччини, так і для всієї Європи.

А що може змусити Німеччину змінити точку зору?

Їх може змусити розуміння того, що цей проект фактично призводить до того, що транзиту через територію України не буде. А (німецька канцлерка Анґела, - Ред.) Меркель заявляла про те, що "Північний потік-2" можливий, лише якщо буде збережено транзит через Україну. Ми ж зараз бачимо неконструктивну позицію російської сторони на тристоронніх переговорах. Якщо бути послідовним, то німецька сторона у такій ситуації має сказати: "Ми заявляли публічно, що має бути знайдене рішення щодо українського транзиту. Воно не знайдене. До тих пір, поки воно не буде знайдене, відповідно, ми проти "Північного потоку-2". У нас є така надія.

Але заступник голови Єврокомісії, який відповідає за енергетичний союз, Марош Шевчович говорив, що у вас була прекрасна зустріч і є домовленість зустрітися знову?

Позиція російської сторони полягала в тому, що це не переговори, а тристоронні консультації. Все, про що ми домовилися, - це про те, що у вересні чи жовтні будуть тристоронні консультації, на яких експерти відповідних сторін будуть обговорювати чи вивчати додаткові матеріали. З цієї точки зору, ми не бачимо жодного прогресу.

Як високо ви оцінюєте шанси на запровадження американських санкцій?

"Північний потік-2" - це політично мотивований проект, що націлений на корумпування європейських політиків, націлений на розділення європейських країн, на знищення європейського проекту. З того, що ми бачимо, таке розуміння у американської сторони є. Далі просто питання того, коли це буде трансльовано у якісь дії. Плюс, ми також бачимо ініціативу Конгресу США, яка націлена на те, що мають бути запроваджені автоматичні санкції проти "Північного потоку-2". На це також є надії з нашої сторони.

Коли західні політики говорять про те, що "Північний потік-2" можливий лише за наявності гарантій для України, виникає запитання - а скільки транзиту має бути достатньо, аби така угода влаштувала Україну?

Ми надали європейській стороні відповідну методологію, яка була розроблена за участі міжнародних консультантів у повній відповідності до європейських правил, яка вказує, як розрахувати необхідну суму доходу, яку ми маємо отримати від транспортування газу, аби покривати пов'язані із цим видатки.

Але читачу все ж цікаво розуміти хоча б якусь цифру.

Європейські правила полягають, як раз, у тому, що оператор просто покриває свої видатки. Менше обсяг, значить більше тариф. Більший обсяг, значить менший тариф. Це не лінійна залежність, але є помітна залежність тарифу від обсягу.

За нинішнього тарифу, якими мають бути обсяги?

Він буде на 20 відсотків нижче, ніж він є за поточним контрактом. Тоді тариф буде дуже низький. Якщо завантаження буде нижче, то тариф відповідно буде вищим.

Якщо домовленості із російською стороною щодо транзиту все ж буде досягнуто, якими можуть бути гарантії того, що вони не порушуватимуться?

Те, про що ми говорили з німецькою стороною, - як один із варіантів є входження в капітал оператора ГТС консорціуму європейських компаній. Таким чином вони покажуть, що впевнені в тому, що "Газпром" слідуватиме своїм контрактним зобов'язанням, бо інакше просто втратять гроші. Це було б гарантією певного роду.

Якщо транзит все ж припиниться, якими будуть економічні втрати України?

Навіть якщо просто не буде транзиту, то втрати України складатимуть приблизно три мільярди доларів на рік. Це близько трьох відсотків від ВВП.

Це зобов'язання викупити частину акцій нового оператора ГТС є предметом тристоронніх консультацій?

На жаль, це ще не було озвучено. Але до цього були відповідні розмови з європейськими операторами.

Але для цього треба створити окремого оператора ГТС?

Спеціально, аби не було жодних спекуляцій на цю тему, "Нафтогаз" запропонував "Газпрому" прямо під час тристоронніх консультацій не лише говорити про транзит після 2019 року, але прямо зараз змінити чинний транзитний контракт таким чином, аби передати права та обов'язки щодо цього контракту відокремленому оператору ГТС. "Газпром" відмовився, що зафіксували представники Європейської комісії. І було зрозуміло для всіх, що ключовою перепоною для відділення оператора ГТС є якраз позиція "Газпрому".

На якій стадії зараз перебуває процес арешту активів "Газпрому" на Заході?

Активи "Газпрому" заарештовані в трьох юрисдикціях: Нідерланди, Швейцарія та Англія. Там продовжується процес. Арешт - це перший, забезпечувальний захід. Далі продовжуються судові розгляди щодо стягнення активів. Знову ж таки, якщо дійде до наступної стадії, активи мають бути реалізовані через аукціони. Паралельно є процес апеляції в шведському апеляційному суді округу Свеа. В рамках цього процесу було призупинене примусове стягнення на території Швеції. Хоча технічно ми й не починали примусове стягнення на території Швеції, оскільки не виявили там якихось активів "Газпрому", які б становили для нас інтерес.

Але "Нафтогаз" боротиметься за скасування цього рішення?

Так. Ми прагнемо цього. Ті ж аргументи, які відповідно використовуються в шведському суді для призупинення стягнення, використовуються "Газпромом" і в судах інших країн. Якщо шведський апеляційний суд розгляне позиції сторін і ухвалить рішення не призупиняти стягнення, це буде достатньо сильним аргументом проти відповідних заяв з боку "Газпрому" щодо того, що примусове стягнення має бути призупинене і в інших юрисдикціях.

Який шанс, що рішення буде позитивним, і коли його можна буде очікувати?

Шанс є дуже високим, бо ми вважаємо, що їхня позиція є абсолютно необґрунтованою. До вересня, в принципі, ми очікуємо рішення.

На які суми вже було заарештовано активи в трьох згаданих вами юрисдикціях?

Ці суми значно перевищують ті 2,6 мільярда, які ми маємо отримати від "Газпрому".

Якщо в судах все буде йти позитивно для "Нафтогазу", коли компанія почне отримувати живі гроші?

"Газпром" демонструє, що він не керується комерційною логікою і на шкоду собі не платить. Якщо так буде продовжуватися далі, то наступним кроком буде реалізація арештованих активів на аукціонах. Але це за сценарію, коли "Газпром" дотримується закону і не чинить якихось протиправних дій.

Ви про виведення активів?

Вони вже займаються виведенням активів. Якщо все завершиться кримінальними процесами, це може затягнутися на ще більший проміжок часу.

У Стокгольмі на васчекає ще кілька судових розглядів. Ви вважаєте нові позови "Газпрому" небезпечними для себе?

Ні, не вважаємо. Загальні правила арбітражу полягають у тому, що ви не можете звертатися до арбітражу з того ж приводу, з якого вже звертались до нього. Вони намагаються із невеликою варіацією судитися із тих самих питань. Навіть з цієї точки зору їхні позови мають бути відхилені.

Наглядова рада "Нафтогазу" вирішила виплатити правлінню компанії премії у 45,6 мільйона доларів за виграш у Стокгольмському арбітражі. Ця сума склала один відсоток від загальної обсягу виграних українською компанією коштів у суперечці із російським "Газпромом" - 4,56 мільярда доларів. Це було відомо завчасно, чи рішення про один відсоток від суми виграшу було ухвалене вже після перемоги?

Рішення щодо бонусів ухвалюються наглядовою радою із урахуванням розгляду конкретних ситуацій, а не, умовно кажучи, автоматично. Ми знали, що при виграші у Стокгольмі це питання буде розглядатися наглядовою радою і буде відповідний бонус. І в нас не було сумнівів, що він буде значним, враховуючи такий екстраординарний результат.

Але вас жорстко критикують за надмірність таких премій. Чи не було б правильно відмовитися від настільки великих бонусів?

Ми вважаємо в принципі правильним платити бонуси за результати. Це є важливим елементом корпоративної культури і важливим елементом трансформації українського суспільства у сучасне суспільство європейського типу, де держава створює можливості, аби люди могли чесно заробляти гроші. Таким чином ми даємо певний приклад як співробітникам компанії, так і людям зовні: "Якщо ви приносите певний результат для країни, це правильно - розраховувати на бонус". В такій ситуації приходити і просити не платити нам бонус суперечило б самій суті нашого підходу. В нашій компанії бонуси платяться десяткам тисяч осіб. Їх тоді нікому не платити?

Але ж цей бонус у 45,6 мільйона доларів отримала лише 41 особа?

Це за Стокгольм, але компанія платить бонуси за багато інших досягнень. Інша справа, що, на жаль, тільки один раз у нашій ситуації ми виграли 4,6 мільярда доларів, але люди, які свердлять більше чи швидше, або заробляють гроші для компанії якимось іншим чином, - вони отримують бонус. Це загальна практика. Логіка у тому, що, замість того, аби красти і працювати за неринкову зарплату, ми платимо ринкові зарплати. Але, окрім зарплати, за відповідні досягнення ти отримуєш бонус. Це ідеологічний момент.