Насамперед, слід зазначити, що безвізовий режим між Україною та Ізраїлем не стосується жодної трудової, навчальної чи наукової діяльності, яка б велася протягом тривалого часу. Конкретно для праці заробітчанин потребує візу категорії B-1, яка видається консулатом на рік з можливістю продовжити на термін до п’яти років. Існують жорсткі вимоги до ліцензування іноземців, далеко не всі фірми безпосередньо рекрутують собі працівників, найчастіше для цього використовуються спеціалізовані кадрові агентства. Перелік необхідних документів на подання до пункту приймання візових анкет досить стандартний і мало чим відрізняється від аналогічних вимог для Шенгенської зони. Найважливішим є дійсне запрошення на контракт від ізраїльської фірми чи державної установи. У будь-якому випадку ізраїльське МЗС буде перевіряти анкету на попередні подання, ймовірні депортації, порушення тамтешнього законодавства, через це час відповіді консула складає до 30 календарних днів.
Важливою перевагою працевлаштування саме в Ізраїлі є те, що в будь-який момент можна безпосередньо приїхати та поспілкуватися з майбутнім керівництвом, а також підготувати документи власноруч. Зазвичай, на це витрачається лише кілька днів. Існує певний гендерний дисбаланс: жінки, як правило, знаходять вакансії швидше, але й для чоловіків завжди є цікаві пропозиції.
Найважливішим обмеженням при працевлаштуванні є те, що людині прямо заборонено змінювати свою професію протягом чинності своєї візи. Виключення робляться лише для “споріднених” сфер, проте основний напрям діяльності мусить залишатися незмінним. Зроблено це для запобігання зловживанням і виокремлення справжніх висококваліфікованих спеціалістів, котрі знають, чого хочуть і на яку посаду претендують. Через це до вибору майбутньої вакансії в Ізраїлі слід відноситися якнайвідповідальніше, щоб уся візова історія була чистою.
Для осіб юдейської національності існує і певний бонус: вони мають привілеї при виборі професії. Якщо на вакансію претендують одночасно людина з юдейським корінням та іноземець, фірма, відповідно до закону від 1952 року, мусить вибрати першу. Це робиться в рамках тієї ж програми “алії”, яка заохочує світове єврейство повертатися на землю своїх пращурів. Але пріоритет стосується лише вибору, жодних переваг матеріального чи кар’єрного плану він не гарантує.