У п'ятницю у китайській столиці лідери РФ та КНР голосили про новий етап у відносинах та, по суті, створили геополітичний альянс. Зокрема, Китай підтримав Путіна щодо "гарантій нерозширення НАТО". Чим же став для світу демонстративний стрибок Владіміра Путіна в обійми Пекіна?

Більшість світових експертів переконана, що це однозначно погана новина для Заходу. Варто із цим погодитися, але додати - і одночасно позитивна новина для України.

Згадаємо, з чого все починалося у квітні 2021 року: військовий шантаж Кремля, зустріч Джо Байдена з Ангелою Меркель та Путіним і згода США на добудову Північного потоку-2. Ймовірно, в обмін на обіцянки Путіна зберігати нейтральну позицію у протистоянні США із Китаєм. Тоді ж "близькі до Кремля" джерела стверджували, що Путін запропонував Байдену "Велику угоду" - мовляв, в обмін свій вплив на Україну та монополію Газпрому в Європі, Росія не буде зближуватися з Китаєм, чим допоможе США змінити геополітичний баланс на свою користь.

Чи була така пропозиція, чи ні, але очевидно, що зрештою США не втілюють домовленості цієї угоди. "Північний потік-2" нині знову забуксував, Україну не здали, НАТО продовжує говорити про "політику відкритих дверей", у тому числі стосовно Києва.

У відповідь з`явився російський ультиматум, який підняв планку у торгах.

Утім, цей крок Кремля призвів до неочікуваного для них результату.

Замість чергових порцій "глибокої занепокоєності", США та союзники почали масові поставки надсучасного озброєння Україні, Велика Британія з Польщею підтримали ідею тристороннього союзу з Україною, а Туреччина підписала угоду про вільну торгівлю на додаток до домовленості про виробництво "Байрактарів" під Києвом.

І от, ми бачимо нову відповідь Путіна - різкий відскок до "друга Сі" з демонстративною заявою про те, що тепер газ піде не в Європу, а до Китаю.

Чи є тут позитив для України? Так. Причому, з кількох складових одночасно.

1. Україна може знайти нових союзників.

Для нас складаються унікальні геополітичні умови для посилення суб`єктності та формування нових союзів з сусідами (Польща, Литва, Естонія, Латвія, Румунія, Туреччина) та США, Великобританією, а також іншими країнами Європи і не лише.

2. Відходом РФ до Китаю наближає Україну до Заходу.

Хоча у своїй спільній заяві РФ та Китай говорять про прагнення до "багатополярного світу", в реальності їхній союз робить світ більшою мірою біполярним. А кристалізація нових "полюсів", де Росія стоїть не на боці Європи та США - це шанс на зниження впливу РФ у ЄС. І як наслідок - зміна ставлення Заходу до України, в тому числі прискорення європейської та євроатлантичної інтеграції.

3. ЄС злізає з російської енергетичної голки.

Енергетичний шантаж Росії і демонстративна переорієнтація на китайський ринок може суттєво змінити енергетичну стратегію ЄС і сприятиме зменшення залежності європейських держав від російських енергоносіїв. Це в довшій перспективі позбавляє Кремль звичного для нього важеля енергетичного шантажу як Європи, так і України.

4. Європа та США будуть змушені думати стратегічно щодо України.

У рамках нової співпраці Росія може почати передачу своїх передових військових технологій Китаю (гіперзвукові технології, зокрема), що примусить Захід більш практично поставитися до розвитку своїх військових можливостей.

А це не просто ставить на порядок денний дискусію про доцільність приєднання України до НАТО. Вона може перейти з площини розмов про "треба зробити багато домашньої роботи" до розуміння, що Україна зараз - потужний військовий ресурс у протистоянні з Росією.

5. Швидкість змін грає проти слабкої Росії

Фактично, зараз кожного дня вже відбувається більше геополітичних подій, ніж протягом кількох минулих років (до речі, нагадує відчуття, як на початку 1990-х). Причому Україна у всіх цих процесах буде частиною євроатлантичної команди.

А динаміка зближення України з Заходом через шантаж Росії кожного дня знижує шанси РФ на реванш.

6. Китайська загроза для РФ

Не забуваймо і про те, що Китай має дуже конкретні інтереси стосовно Росії, а тому РФ входить в турбулентний період свого існування, де "союзник" може спокійно придушити Росії в обіймах

І скаже, що так і було.

Висновок короткий: Путін знову всіх "переграв".

Китай отримав чудову можливість скористатися із вразливої позиції РФ. Натомість, Захід не має іншого виходу, як позбуватися своїх ілюзій і гуртуватися.

А Україна має чудові можливості для швидкої суб`єктивізації і швидко влитися в колектив євроатлантичних демократій.

Звісно, що Путін не залишив планів про руйнацію та окупацію України. Це для нього питання принципове. Тому, варто нарощувати темпи з посилення ЗСУ і гуртування союзників. Турбулентність у світі лише починається.

Однак стратегічно розвиток ситуації несе для нас добрі перспективи. Для Заходу, на відміну від нас, ризиків тут значно більше. Шкода, звичайно. Але вини України у цьому точно немає.