Ще день тому грузинська влада повністю контролювала ситуацію та намагалася переконати світ, що політична криза, яка виникла за результатами парламентських виборів минулого року, якщо не подолана остаточно, то поступово зникає.

Менш ніж за пів дня ситуація докорінно змінилася.

Тепер грузинська влада стала об'єктом гострої критики Заходу, опозиція отримала потужні аргументи на свою користь, а на додачу у відставку пішов прем'єр Георгій Гахарія.

Усе це стало результатом рішення влади "показати силу".

Що ж трапилося у Грузії і які наслідки матиме нинішнє загострення?

Покарання за браслет

Пізно увечері 17 лютого міський суд Тбілісі задовольнив клопотання генпрокуратури, змінивши запобіжний захід Ніканору Мелії - голові найбільшої опозиційної партії "Єдиний національний рух" (почесним головою цієї партії залишається експрезидент, нині громадянин України Міхеїл Саакашвілі).

Ця новина сама по собі є сенсаційною. У Європі не так багато країн, де до в'язниці відправляють лідерів опозиції.

Та ще важливіше, що звинувачення проти Мелії - суто політичні. 

20 червня 2019 року він брав участь у масових протестах у Тбілісі, що завершилися спробою штурму парламенту країни. Ба більше, він сам закликав до штурму і, за даними звинувачення, був одним з його організаторів.

Втім, варто детальніше згадати, що відбувалося у Тбілісі півтора року тому.

Все почалося із вкрай образливого для національної гідності моменту під час засідання у будинку парламенту Міжпарламентської асамблеї православ'я (одна з небагатьох організацій, куди входять і Грузія, і Росія).

Сам факт членства країни у такій асамблеї для православної Грузії не є проблемою.

Втім, головою асамблеї тоді був російський депутат-комуніст Сергєй Гаврилов, серед іншого відомий підтримкою де-факто анексованих Росією Абхазії та Південної Осетії. Вести це засідання товариш Гаврилов вирішив з місця спікера грузинського парламенту.

І хоча формально це відповідало протоколу, цей факт обурив як опозицію, котра заблокувала президію, так і пересічних грузинів, які після новин про це вийшли на вулиці. Того ж вечора протестувальники спробували взяти штурмом будинок парламенту. Протести щодо росіян швидко доповнилися ще й політичними вимогами - в першу чергу щодо зміни виборчого законодавства.

Влада лише наступного дня визнала свою провину і заявила про готовність покарати винних, а цей скандал дав початок найгучнішим протестам часів правління "Грузинської мрії".

Щоби згасити протести, у Тбілісі застосували і батіг, і пряник. Принісши формальні вибачення за причину конфлікту і висловивши готовність змінити закон про вибори, влада провела силову зачистку площі перед парламентом, а згодом висунула звинувачення в організації штурму кільком опозиційним депутатам. А згодом - ще й спробувала відмовитися від обіцянок щодо виборчих змін.

Важлива деталь: розгоном протестів тоді керував голова МВС Георгій Гахарія, якого згодом висунули на посаду прем'єр-міністра.

Ніка Мелія, про якого ми розповіли на початку статті і який справді був одним із лідерів штурму парламенту, тоді був парламентарем від опозиції.

Але парламент, у якому партія влади мала конституційну більшість, зняв з нього депутатську недоторканність та встановив запобіжний захід у вигляді грошової застави та зобов'язання носити електронний браслет.

Майже за два роки, що минули відтоді, прокуратура так і не зібрала докази для передачі справи в суд.

А восени 2020 року Мелія, який від початку називав своє переслідування політичним, демонстративно зняв браслет, порушивши визначений судом запобіжний захід. Влада тоді не пішла на загострення. У відповідь на демарш політика суд лише збільшив суму застави і навіть не відреагував на відмову депутата її сплачувати.

Проте зараз у "Грузинській мрії" вирішили продемонструвати силу.

Фатальна помилка

Нагадаємо, що парламентські вибори, які відбулися восени минулого року, призвели до гострої політичної кризи.

Опозиційні партії звинуватили "Грузинську мрію" у безпрецедентних фальсифікаціях і відмовилися входити в парламент, вимагаючи перевиборів.

В партії влади, яка отримала 90 депутатських мандатів зі 150, таку можливість відкидали.

На їхню користь грало визнання виборів з боку ЄС і США та висновки міжнародних спостерігачів, які назвали вибори назагал конкурсними та демократичними.

Масові протести теж не принесли опозиції успіху.

Поступово влада почала перехоплювати ініціативу - зокрема, переконала взяти мандати представників двох опозиційних партій. Тим самим було зруйновано загрозу однопартійного парламенту, ключовий аргумент опозиції.

При цьому влада хоч і анонсувала жорсткі кроки проти опозиції (наприклад, ініціативу заборони бюджетного фінансування для партій, чиї представники відмовилися від мандатів), проте так і не реалізувала свої погрози. А ще там прислухалися до рекомендацій західних дипломатів і не поспішали із прийняттям заяв опозиції про складання мандатів, залишаючи шлях до переговорів відкритим.

Опозиція натомість припустилася низки емоційних помилок. Зокрема, погроз на адресу послів ЄС та США через підтримку ними влади.

Після цих заяв з посади керівника партії Саакашвілі пішов Грігол Вашадзе - колишній очільник МЗС Грузії та кандидат у президенти на виборах 2018 року. На його місце призначили Ніканора Мелію.

І саме він змусив чинну владу Грузії припуститися помилки, яка може виявитися для неї фатальною.

Каталізатор кризи

Представники Заходу старанно відмовляли грузинську владу від ув'язнення Мелії.

"Ми спостерігаємо різке зростання градуса на політичному ландшафті. Бачу небезпеку траєкторій сьогоднішніх подій. Ймовірно, ми йдемо до поглиблення проблеми, думаю, справа Мелії матиме великий вплив на політичний ландшафт і унеможливить знаходження спільної мови і рішення (щодо виходу з політичної кризи)", - заявив днями посол ЄС в Грузії Карл Харцель.

Подібні побоювання звучали і від посла США Келлі Дегнан.

Дипломати пояснювали: арешт опозиційного лідера стане червою лінією у діях влади. 

Але це не зупинило владу, яка - будемо говорити відверто - забезпечила потрібне рішення тбіліського суду про зміну запобіжного заходу на арешт. Адже восени, у схожій ситуації, суд вчинив інакше.

Втім, рішення суду ставило владу перед ще одним викликом: його ще треба було виконати.

Сам Мелія не брав участі у засіданні суду та залишився у штабі партії. Туди прибули й інші партійці, заявивши, що чинитимуть опір спробам арешту свого лідера. Вони відмовилися пускати поліцейських у приміщення.

Формально влада Грузії опинилися перед перспективою заводити справу проти кількадесяти опозиціонерів.

Та й не тільки опозиціонерів. До штабу ЄНР прибув також посол Литви Андрюс Каліндра, заявивши, що планує лишатися там до розрядження політичного напруження. Справа почала виглядати вкрай погано для влади

Проте трохи раніше відбулася ще більша сенсація. Протестуючи проти судового рішення щодо Мелії, у відставку подав чинний прем'єр Георгій Гахарія.

Час яструбів

"Моя тверда позиція полягає у тому, що стосовно однієї людини неприпустимо виконувати законний, визначений правосуддям захід, якщо це створює ризик здоров'ю, життю наших громадян або створює можливість для політичної ескалації в країні", - саме так голова грузинського уряду пояснив свої мотиви.

Це рішення стало сенсацією, але одночасно багато що пояснило.

Грузинські політологи, з якими доводилося раніше спілкуватися, радили не вірити створеному опозицією іміджу Гахарії як безжального силовика, такого собі "грузинського Захарченка". Навіть попри те, що саме його вважали головним організатором розгону протестів опозиції у 2019 році.

Як тепер стає очевидно, у нинішній кризі голова уряду відстоював шлях переговорів і компромісів із опозицією.

Не в останню чергу через те, що з посади голови уряду він чудово розумів, наскільки ця криза впливає на діалог Тбілісі із Заходом. У тому числі - різко зменшує шанси Грузії отримати ПДЧ у НАТО.

"Георгій Гахарія був членом нашої політичної команди, і ми шкодуємо, що він прийняв таке рішення. У нашій політичній команді дійсно була дискусія з питання терміну приведення у виконання рішення суду у справі Никанора Мелії.

У Гахарії з цього питання була позиція, що відрізняється від позиції інших членів. Але, на жаль, аргументів, які б зміцнили його позицію, ми не почули", - так рішення прем'єра прокоментував голова правлячої партії "Грузинська мрія" Іраклій Кобахідзе.

Самого Кобахідзе відносять до "яструбів" - політиків, які прагнуть вирішення політичної кризи з позиції сили.

Схоже, що саме ця група тепер взяла гору в партії влади.

Зокрема, Кобахідзе відмовляється розглядати будь-який компроміс щодо Мелії, закликавши його "підкоритися закону". А це означає, що "Грузинська мрія" свідомо йде на корекцію свого курсу - від повільного влагодження кризи до її швидкого вирішення силовим шляхом.

Проте, як часто показує практика, силовий шлях може призвести до протилежних наслідків. І вже точно можна стверджувати: він призведе до похолодання у відносинах Грузії із Заходом. А як наслідок, цього тижня були остаточно зруйновані сподівання на швидке надання Грузії Плану дій щодо членства НАТО, яке мало допомогти отримати цей статус і Україні.

Бо державам, які переслідують опозицію, ПДЧ у НАТО не дають.