Проблемі валютних кредитів уже принаймні 12 років - їх не видають фізичним особам із 2009 року. За цей час більшість позичальників вирішила проблему з банками. Зокрема, в межах двосторонніх домовленостей конвертували кредити в гривневі та розрахувалися з банками.

Банки охоче йшли та йдуть на реструктуризації, адже працюючий кредит завжди краще, ніж непрацюючий, який приносить тільки збитки та стає обтяженням для капіталу.

Варто згадати про першопричину: мораторій запровадили для того, щоб захистити позичальників від втрати місця проживання на період пошуку компромісу між банками та позичальниками для врегулювання проблеми.

Очевидно, мораторій - неефективний інструмент, адже він не здатен відокремити тих, хто не може повертати кредит, від тих, хто не хоче цього робити. Такі неефективні рішення завжди створюють проблему, що в державній політиці відома, як free riders - використання наданих іншим можливостей тими, кому вони не призначалися за задумом. Простіше кажучи, частина тих, хто міг платити, зробила вигляд, що належить до тих, хто не може платити.

Мораторій прямо заохочував до такої поведінки.

Після тривалої законодавчої роботи цивілізоване рішення було винайдене у форматі Кодексу з питань банкрутства, який запровадив єдиний механізм добровільної реструктуризації валютних кредитів. Для збереження балансу та вирішення проблеми free riders, які, вочевидь, не налаштовані на реструктуризацію в принципі, було вирішено зняти мораторій.

Здавалося б, нарешті рішення знайдене, і проблему залишили в минулому. Це дало змогу рухатися вперед, до розмороження іпотечного кредитування, яке за умов існування мораторію було редукованим до мінімуму: важко переконати банк давати великі гроші на тривалий термін позичальникам, якщо існує такий правовий прецедент, що унеможливлює стягнення застави за такими кредитами.

Ситуація зрушила з місця. Президент Володимир Зеленський ініціював програму "Доступна іпотека", яка вже у 2021 році дала можливість першим сімְ'ям отримати кредити на житло за привабливими умовами.

Але з'явилася альтернативна пропозиція. До парламенту внесли дивний законопроєкт №4475, який замість добровільної реструктуризації запропонував примусову. Це повністю порушило конструкцію, яка вибудовувалася роками та врешті-решт дала змогу розморозити іпотечне кредитування в Україні.

Профільний комітет парламенту отримав негативні висновки до законопроєкту від багатьох установ, включно із Міністерством фінансів і Національним банком, проте їхню думку, як і застереження банківської спільноти, проігнорували.

Але і це ще не все. Під час розгляду документу 3 березня у профільному комітеті до нього "додали" великий перелік доповнень, які перетворюють його на правову феєрію. Це не тільки робить запропонований проєкт примусової реструктуризації ще більш антикомпромісним, а й порушує правові основи держави, ставлячи під сумнів обовְ'язковість виконання уже наявних судових рішень і створюючи тотальну правову невизначеність щодо відносин позичальника та кредитора.

І як "вишенька на торті" - до законопроєкту додано... новий мораторій на стягнення майна!

Тобто результатом запропонованої примусової реструктуризації стає не вирішення проблеми, а її нова консервація. Адже стягнення реструктуризованих кредитів за таких умов стає приблизно таким же можливим, як і до цієї запропонованої примусової реструктуризації.

Free riders у захваті: можна і далі нічого не повертати!

Очевидно, що після ухвалення такого законопроєкту про бажання банків розвивати іпотечне кредитування варто забути. Із таким правовим свавіллям ніхто не може сподіватися на перспективу цивілізованих відносин із позичальниками. Отакий подарунок для всіх, хто чекає на доступні іпотечні кредити. Прощавай, "Доступна іпотеко"!

Також варто зазначити, що добровільна реструктуризація проблемної заборгованості є частиною широкої програми реформ у фінансовому секторі, яка зафіксована у програмі співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

Автори законопроєкту №4475 наполягають на примусовій! Пропонується не тільки зробити великий крок назад у розвитку фінансового сектору, а й зірвати отримання Україною конче потрібного в цей скрутний час зовнішнього фінансування, про наслідки чого для всіх громадян України недавно нагадав Національний банк України.

Чи популізм того вартий?