НАК "Нафтогаз України" знову в дефолті. Не вперше за свою історію. Український рекордсмен. Держкомпанія не виплатила платіж за єврооблігаціями на суму $350 млн і не змогла домовитися з інвесторами про реструктуризацію цієї суми, опинившись у дефолті.

Довідка. Термін виплат НАК "Нафтогаз України" власникам єврооблігацій закінчився 26 липня 2022 року. За вісім днів до сплати $350 млн за євробондами, Нафтогаз звернувся до своїх інвесторів із проханням про реструктуризацію боргу. Компанія постала перед складним вибором: віддати борг кредиторам чи зберегти гроші, щоб купити газ для опалювального сезону. Але після того, як бондхолдери відхилили пропозицію Нафтогазу, а Кабінет міністрів України не дозволив здійснити виплату за облігаціями, компанія допустила дефолт.

Чому це сталося

Можна, звичайно, почати з руйнування реформи корпоративного управління, що сталося понад рік тому. Але ключові події, що визначили дефолт, сталися останніми місяцями.

І так, йдеться про погане управління. Погане управління очікуваннями.

До чого тут очікування? Мова про очікування інвесторів. Вони чекали, що Нафтогаз сплатить борг. Тому, коли компанія раптово вийшла з пропозицією про реструктуризацію, жорсткою пропозицією, відмовилися йти на компроміс.

Дурні інвестори, скажете ви. Невже вони не знали, що в Україні війна? Невже вони не чули, що Нафтогазу треба десь роздобути мільярди доларів на закупівлю газу до газосховищ? Невже вони не знають, що ціна на газ на європейських ринках просто космічна?

Інвестори в курсі. Але вони чекали на платіж, і це проблеми не інвесторів, а Нафтогазу. Такий цей світ несправедливий. Або, навпаки, дуже справедливий.

Чи міг Нафтогаз заплатити

Теоретично, міг. Чи правда, що Кабмін не дозволив Нафтогазу платити, коли голова компанії Юрій Вітренко дуже хотів?

Можливо. Але це та ситуація, яку було легко передбачити. Саме для цього існують люди, які отримують високу зарплату.

Було очевидно, що держава до вересня 2022 року проводитиме реструктуризацію держборгу. Зрозуміло й те, що в той момент, коли держава планує попросити інвесторів відкласти будь-які виплати на два роки, платіж за боргами держкомпанії недоречний, тому що тоді вже зміняться очікування інвесторів у держборг і державі буде важко. Та й у принципі логіки не платити під час війни більше, ніж платити за всяку ціну.

Так, із погляду Нафтогазу, можливо, раціонально було вважати, що їм легше виплатити $350 млн зараз і без проблем отримати кредит ЄБРР на мільярд доларів, щоб отримати можливість купити хоч трохи газу. Але компанія - не сферичний кінь у вакуумі. Про це мав думати її менеджмент. Про це мали подумати в Кабміні, який, розігнавши наглядову раду державної компанії, повністю взяв на себе відповідальність за її управління.

Хто з них винен? Нехай вирішують самі. Нам не дуже цікава гра в перекидання дефолту Нафтогазу між особами, які приймають рішення, немов це гаряча картоплина.

Висновок

Не платіж за боргом Нафтогазу був неминучим. Уникнути можна було б лише дефолту. Якби грамотно і вчасно збудувати комунікацію з інвесторами. Війна - це чинник, який впливає на все. Але навіть під час війни можна мінімізувати втрати.

А що зараз? Нафтогаз у дефолті. Держава скоро здійснить реструктуризацію. І потім держкомпанія знову прийде до інвесторів із новою пропозицією. І, сподіватимемося, домовиться про реструктуризацію, запропонувавши інвесторам кращі умови. І, сподіватимемося, її переговорної позиції вистачить, щоб це була реструктуризація, а не погашення. Бо буде дуже прикро. Усім, окрім тих, хто нещодавно купив єврооблігації Нафтогазу, сподіваючись на диво. Ще й тому буде прикро, що, з огляду на українські реалії, надто багато в такому разі буде підозр і чуток про інсайдерську торгівлю.

А що з газом

Тут проблема. Головна неприємність дефолту Нафтогазу, крім радості у Кремлі, у тому, що це блокує співпрацю із кредиторами. Наприклад, ЄБРР. Що, своєю чергою, позбавляє Нафтогаз можливості купити необхідний для накачування до сховищ газ. А зима близько і обіцяє бути дуже складною.

Хоча, враховуючи шалені ринкові ціни на газ, можливо, розумно йти шляхом різкої економії. Прикрутити так прикрутити. Так, не зручно. Але така це вже зима. Зима, коли школи мають закритися. Університети мають закритися. У квартирах має стати набагато холодніше. А низка бізнесів візьмуть паузу або зменшать оберти. І треба зауважити, що війна та її вплив на економіку дозволить різко знизити споживання цього опалювального сезону проти попереднього.

Варіант про постачання до України газу лендлізом поки що виглядає фантастичним.

По-перше, представники Нафтогазу вже їздили з цією пропозицією до США. І повернулися з порожніми руками.

По-друге, дефіцит газу в Європі та високі, навіть космічні, ціни на нього.

США не мають вільного газу в Європі, щоб просто допомогти Україні. Тим більше, що у США всі дуже добре пам'ятають історію річної давності. Коли в Україні ламали реформу корпоративного управління компанії. І коли держсекретар США Ентоні Блінкен, друга людина в ієрархії Вашингтона, був змушений летіти до Києва і на всіх зустрічах повторювати "Нафтогаз, Нафтогаз, Нафтогаз". А його не почули.

Може у Києві про таке швидко забувають. Але навряд чи таке здатні забути у Вашингтоні. І допомагати з газом Україні тепер там навряд чи буде сильне бажання. А без додаткового бажання, без надзусилля допомогти, у газовому питанні цього року навряд чи можна щось зробити. Але емоції у Вашингтоні у газовому питанні тепер явно не допомагають Україні.

Тож зима буде довгою, темною та холодною. І це погана новина.

Хороша - що вона не буде катастрофічною. Просто буде не зручно. А потім прийде весна. І довгі холодні вечори цієї зими мають допомогти нам усім вивчити нові уроки. І не забувати їх.