Медіанна вартість оренди однокімнатної квартири в столиці становить 68% середньої зарплати в листопаді 2024 року, що на 6% вище, ніж пів року тому, випливає зі спільного дослідження доступності житла ЛУН і Work.ua.

У релізі зазначається, що спільний аналітичний інтерактивний проєкт порівнює середні зарплати в місті з медіаною оренди житла. Графіки доступні по всій Україні, дані враховані для кожного обласного центру для одно-, дво- і трикімнатних квартир.

Зокрема, станом на листопад, оренда однокімнатної квартири в столиці становить 68% середньої зарплати в місті, двокімнатної 100% (+11%), трикімнатної 166% (+7% порівняно з квітнем 2024 року). У Львові - оренда однокімнатної обійдеться у 80% (+6) середньої зарплати в регіоні, двокімнатної 89% (+5%), трикімнатної 102% (+9%). В Одесі - однокімнатні 43% (+8%), двокімнатні 59% (+14%), трикімнатні - 100% (+22%).

Найвищий показник - в Ужгороді (87%), найнижчий - у Харкові (21% зарплати).

Як зазначають у ЛУН, якщо розглядати цей показник у мирний час, то що менший відсоток, то вищий рівень добробуту в тому чи іншому місті. Проте в умовах війни низький рівень частіше пов'язаний із загальною небезпекою (Харків 21%, Миколаїв і Запоріжжя 28%) і може бути одним із чинників, чому частина людей не виїжджає в безпечніші регіони.

На противагу - вкрай високим цінам на оренду однокімнатних у порівняно безпечних Ужгороді (87%), Львові (80%), Івано-Франківську (70% від середньої зарплати), дані дослідження свідчать, що вартість оренди значно перевищує можливості людей її винаймати, зберігаючи свій добробут на належному рівні.

За даними аналітиків ЛУН, у світі оптимальною практикою вважається, коли витрати на житло не перевищують 30% від загального місячного доходу. Зокрема, у країнах Західної Європи оренда в середньому становить близько 25-30% від доходу. Приміром, у Німеччині середня зарплата - €3,741, а оренда перебуває на рівні 27.6%, що забезпечує порівняно збалансовану ситуацію для більшості домогосподарств. Завдання балансу орендної ціни у великих містах Європи вирішують системою заходів. Приміром, запроваджуються обмеження вартості оренди, але як наслідок це зменшує кількість пропозицій оренди, громади оперують своїм муніципальним житлом із пільговими цінами для низки категорій, запроваджуються адресні субсидії, програми оренди з викупом тощо.