Наприкінці липня МЗС України повідомило, що Україна та Хорватія домовилися про використання хорватських портів на Дунаї та Адріатичному морі для експорту українського зерна.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба наголосив у своїй заяві 31 липня, що "кожен внесок у розблокування експорту, кожні відкриті двері - це справжній, дієвий внесок у продовольчу безпеку світу". Він подякував Хорватії за "конструктивну допомогу" та повідомив, що сторони працюватимуть над тим, аби прокласти якомога ефективніші маршрути до хорватських портів.

Логістичні виклики

На перший погляд, домовленості України з Хорватією - чудова й довгоочікувана новина. Однак як ця логістика має виглядати на практиці?

Зерно з України в напрямку Хорватії можна, приміром, вивозити через два українські порти на Дунаї - в Ізмаїлі та Рені на Одещині. Однак одразу після виходу з "зернової угоди" Росія почала систематично бити ракетами і атакувати дронами портову інфраструктуру й місця зберігання зерна в Україні. Постраждали і порти Ізмаїла та Рені разом із зерносховищами.

Інша можливість - доправляти зерно Чорним морем до румунського портового міста Констанца, звідти переправляти до Дунаю і далі на більш ніж 1000 кілометрів до хорватського порту Вуковар.

Однак порт у Вуковарі малий і приймає тільки 1,2 мільйона тонн вантажів на рік. У цей обсяг входить не лише зерно, а й контейнери з товарами. У порту є тільки одне зерносховище, в якому можна тимчасово зберігати лише 10 тисяч тонн зерна.

За даними ЄС, Україна експортувала в рамках "зернової угоди" з серпня 2022-го до травня 2023 року понад 30 мільйонів тонн зерна та іншого продовольства. Увесь цей вантаж перевезли понад 1080 суден. Це неохопні масштаби для порту в Вуковарі.

Далекі морські порти і занепала залізниця

Наступне питання - як перевезти величезний обсяг зерна до хорватських портів на Адріатичному морі в Рієці, Задарі або Спліті. Аби переправити мільйон тонн зерна, знадобилося б десятки тисяч великих вантажівок. Навряд чи це витримають хорватські дороги.

На жаль, не допоможе й хорватська залізниця. Вона роками занепадає і ледве забезпечує регулярні пасажирські перевезення. Залізничні шляхи в Хорватії перебувають у поганому стані та переважно не електрифіковані. Тамтешні залізничні перевезення - тривалі й дорогі.

"Такі перевезення вимагають величезних інвестицій і тривалого часу. Це тривало б роками. Адже не лише залізниця, а й порти, про які йдеться, не готові до перевалки таких великих обсягів вантажів. Усе це надто дорого", - коментує для DW ексміністр економіки Хорватії Любо Юрчич.

"Жест символічної підтримки"

Погляньмо, чи вигідно експортувати зерно з України через Хорватію з економічної точки зору. Тонна пшениці на світовому ринку нині коштує близько 350 євро, тонна кукурудзи - 260. Навіть якби Хорватії вдалося вивезти мільйон тонн українського продовольства, це означало б близько 300 мільйонів євро прибутку. Але навіть ця сума не дісталася б українським фермерам, адже на експорті захочуть заробити і перевізники, і великі гравці ринку.

Хорватський ексміністр економіки Любо Юрчич вважає, що проєкт експорту українського зерна обійшовся б Хорватії дорожче, ніж позитивний ефект для України. Він упевнений, що пропозиція Загреба - передусім "висловлення співчуття Україні, щоб показати, що Хорватія - на боці України. Це радше символічний жест підтримки".

Зернова ініціатива Хорватії як меседж для Єврокомісії

Хорватія і раніше підтримувала Україну. Наприклад, на початку травня стало відомо, що Загреб передав Києву вісім багатоцільових гвинтокрилів Мі-8. Ексміністр Юрчич проводить таку паралель: "Чи йдеться про гелікоптери, а чи про іншу зброю та боєприпаси - все це передусім символічне висловлення підтримки. Напевно, всі ті боєприпаси там (в Україні. - Ред.) використають за один день".

На думку ексміністра економіки Хорватії, "допомога Хорватії Україні під час війни перебуває майже на рівні статистичної похибки. Вона, так би мовити, несуттєва".

Зернова ініціатива уряду в Загребі - меседж не лише для України, а й для Єврокомісії, вважає Юрчич. "Іноді Хорватія висловлює більшу підтримку ЄС, ніж він вимагає, і показує себе як одна з країн ЄС, котрі найбільше підтримують політику Брюсселю", - підсумовує він.