Від зміни уряду найбільше виграли двоє: Юлія Свириденко та Денис Шмигаль.

Кабінет міністрів розпочав, як він це називає, "оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". 21 липня він прийняв три постанови про перейменування, реорганізацію та приєднання міністерств. Цей процес матиме продовження, адже і формування уряду ще не завершено.

Втім, оскільки персональний склад уряду майже не змінився, усі ці трансформації викликали безліч глузливих коментарів. Особливо популярним став вираз "велике ліжкопересувництво". Однак відставка старого уряду і призначення нового здійснювалися все ж таки не заради того, аби повеселити публіку. Окрім обміну кріслами відбулися набагато цікавіші та важливіші трансформації.

Зазначимо головний результат: тепер фактичним головою уряду є президент Володимир Зеленський, і він має трьох "перших заступників": це Юлія Свириденко, Денис Шмигаль та Михайло Федоров.

"Найперша серед перших"

Якщо казати про фактичний, а не формальний стан речей, то Денис Шмигаль усі п'ять років свого прем'єрства був лише зіц-головою уряду. Він не мав жодної своєї людини на чолі міністерств. Його фактичний вплив обмежувався секретаріатом уряду. Він мав п'ятьох віце-прем'єрів, і кожен з них був впливовішим за нього, бо принаймні мав власне міністерство: Юлія Свириденко очолювала міністерство економіки, Олексій Кулеба - міністерство розвитку громад та територій, Ольга Стефанішина - міністерство юстиції, Михайло Федоров - міністерство цифрової трансформації, а Олексій Чернишов - міністерство національної єдності.

Зараз ситуація принципово інша. Прем'єр Свириденко порівняно з прем'єром Шмигалем - це як небо і земля. Свириденко не пересіла в крісло зіц-голови уряду. Це крісло зникло, а урядом тепер напряму керує президент. Свириденко фактично залишилася першим заступником Зеленського, відповідальним за економіку. Тільки тепер на додачу до економіки вона отримала ще три сфери під свій контроль: природні ресурси, аграрну політику та євроінтеграцію. Її перший заступник на посаді міністра економіки Олексій Соболев отримав крісло міністра економіки, довкілля та сільського господарства. Ще один її заступник на посаді міністра економіки Тарас Качка став віце-прем'єром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, замість Стефанішиної, яку Зеленський призначив своїм спеціальним уповноваженим з питань розвитку співробітництва зі Сполученими Штатами Америки.

Отже, на відміну від Шмигаля в старому уряді, Свириденко є найвпливовішою серед усіх членів нинішнього Кабміну. Її сфера впливу найбільша і найпотужніша. Заради цього здійснено безпрецедентне об'єднання трьох міністерств: економіки; захисту довкілля та природних ресурсів; аграрної політики та продовольства.

Окреме міністерство, що контролювало природні ресурси, існувало в Україні майже всі роки незалежності. Ще 13 травня 1991 року в УРСР було створено Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Потім назва міністерства кілька разів змінювалася: охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (1995), екології та природних ресурсів (2000), знову охорони навколишнього природного середовища (2003), знову екології та природних ресурсів (2010).

І лише Зеленський здогадався об'єднати це міністерство з іншим, причому двічі. Вперше ця ідея була реалізована під час формування уряду Олексія Гончарука. Тоді Зеленський і "слуги народу" хизувалися тим, що скоротили кількість міністерств до 13. Вони мали монополію на владу, їм не треба було ділитися посадами з іншими політичними силами, і вони створили таку структуру уряду, яку вважали найоптимальнішою. Зокрема, 2 вересня 2019 року уряд Гончарука перейменував міністерство екології та природних ресурсів на міністерство енергетики та захисту довкілля, приєднавши до нього міністерство енергетики. Цей гібрид прожив менше дев'яти місяців. 27 травня 2020 року уряд Шмигаля перейменував Міністерство енергетики та захисту довкілля на Міністерство енергетики і утворив окреме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Стосовно міністерства, що контролювало сільське господарство, слід зазначити, що воно існувало в Україні безперервно з 1917 року. В УНР це був генеральний секретаріат земельних справ і потім міністерство землеробства, в УРСР - міністерство землеробства, з 1940 року - сільського господарства. В незалежній Україні назва міністерства кілька разів змінювалася: сільського господарства і продовольства (1992), агропромислової політики (1998), аграрної політики (2000), аграрної політики та продовольства (2010).

Знову ж таки, лише Зеленський здогадався об'єднати це міністерство з іншим, причому двічі, і вперше - під час формування уряду Гончарука. 2 вересня 2019 року уряд Гончарука перейменував Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, приєднавши до нього Міністерство аграрної політики та продовольства. Цей гібрид проіснував рік і чотири місяці. 28 грудня 2020 року уряд Шмигаля відмінив рішення про приєднання Міністерства аграрної політики та продовольства до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (а 21 травня 2021 року перейменував це останнє на Міністерство економіки).

Отже, обидва об'єднавчі експерименти виявилися невдалими. Але тепер Зеленський вирішив провести ще потужніший експеримент: об'єднати одразу три міністерства. 21 липня новий Кабмін перейменував Міністерство економіки на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства і визначив, що воно є правонаступником Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів і Міністерства аграрної політики та продовольства, які ліквідуються.

Яка в цьому логіка? Геть інша, ніж під час формування уряду Гончарука. Тоді логіка полягала в тому, що об'єднання міністерств - це прикольно, народу сподобається, плюс можна хвалитися, що це призведе до скорочення чиновників. Зараз міністерства об'єднуються, бо так зручніше Свириденко. Вона у Зеленського відповідає не лише за економіку, а й за виконання угоди про надра із США. Нагадаємо, що підписала цю угоду саме Свириденко. Надра були під контролем Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. А під контролем Міністерства аграрної політики та продовольства була земля. Тепер надра і земля в одних руках, усі питання переоформлення ділянок надр і земельних ділянок можна вирішити під одним дахом.

"Другий серед перших"

Якщо Свириденко - найперша серед "перших заступників" Зеленського в уряді, то Шмигаль тепер - другий, і це для нього фактично підвищення. Раніше він не мав у своєму безпосередньому розпорядженні жодних ресурсів, а зараз під його контроль переходить майже половина державного бюджету. На Міністерство оборони, яке очолив Шмигаль, розписано 1 трлн 569 млрд грн видатків держбюджету на 2025 рік, а змінами, проголосованими в першому читанні 16 липня, цю суму збільшено до 1 трлн 890 млрд грн. 21 липня новий Кабмін приєднав до Міністерства оборони Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, яке теж має чимале державне фінансування: 55 млрд грн за чинним законом про держбюджет на 2025 рік, і після змін мало стати 60 млрд грн. Отже, сумарний бюджет двох міністерств мав скласти 1 трлн 950 млрд грн, або 45% від загальної суми видатків держбюджету (4 трлн 338 млрд грн). Тепер усе це дістається Шмигалю.

Також до нього переходять інституційні функції Мінстратегпрому, такі як залучення інвестицій до оборонної індустрії та спільне виробництво зброї з західними партнерами. Усе це, разом із функцією забезпечення ЗСУ, тепер буде в одних руках.

Тут можна спитати: а чому ж тоді Шмигаль не отримав статусу віце-прем'єра? Бо скромний? І чому назва міністерства не змінилася? Можна ж було назвати "міністерство оборони та стратегічної промисловості". Може, Шмигаль і хотів усього цього, але завадила Конституція. В ній записано, що Верховна Рада призначає міністра оборони за поданням президента. Тому змінювати назву посади не можна. Навіть якщо фактично це "віце-прем'єр - міністр оборони і стратегічної промисловості", формально він мусить залишатися міністром оборони.

Ще один штрих, важливий для чиновників Кабміну. Усі п'ять років свого прем'єрства Денис Шмигаль контролював секретаріат уряду через свого міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова і свого державного секретаря Кабміну Олександра Ярему. У червні 2021 року першим заступником Яреми став Костянтин Мар'євич, який до того працював держсекретарем Мінекономіки. 21 липня 2025 року Мар'євич і Ярема обмінялись посадами, тобто Мар'євич став держсекретарем Кабміну, а Ярема - його заступником. Це свідчить про те, що Шмигаль значною мірою зберіг свій апаратний вплив.

"Третій серед перших"

Стосовно ж першого віце-прем'єра Михайла Федорова можна сказати, що він підвищив свій формальний статус і зберіг вплив. Він залишається відповідальним за три сфери: цифрова трансформація, дрони і виборчі технології.

19 липня Шмигаль і Федоров розповіли про свою зустріч на тему дронів та інших оборонних інновацій і подякували одне одному за "дієву співпрацю" і "спільну роботу". Шмигаль тут виступає як замовник (причому від імені Зеленського), а Федоров - як виконавець, бо дрони - це саме його парафія.

"У центрі уваги - масштабування технологій, які вже довели свою ефективність на полі бою, зокрема дрони-перехоплювачі. Ця технологія зробила неймовірний прорив, і кількість успішних збиттів "шахедів" щомісяця стрімко зростає. Важливо знаходити та швидко масштабувати антишахедні рішення. Це завдання, яке поставив президент", - указав міністр оборони Шмигаль.

"Масштабування рішень, які необхідні для фронту. Дрони-перехоплювачі, deep strike та інші геймченджери для поля бою", - погодився перший віце-прем'єр Федоров.

Геймченджери - це те, що здатне змінити гру. Якщо Україна справді отримає від цього уряду геймченджери для поля бою - тоді і сам уряд можна буде назвати геймченджером. Але лише тоді.