У неформальній коаліції влади та екс-ОПЗЖ стався розкол. Банкова висловила обурення тим, що Юрій Бойко поширює російські наративи. Однак це може виявитися не більш ніж виставою.

Підозра про спектакль виникає одразу ж, якщо намагатися з'ясувати, чому влада так слабо відреагувала на останні заяви Юрія Бойка. Наприклад, взагалі промовчали лідер партії "Слуга народу" Олена Шуляк та голова фракції цієї партії у Верховній Раді Давид Арахамія. Хоча, здавалося б, їх мала стурбувати реінкарнація політичного конкурента..

Як відомо, Бойко був співголовою проросійської партії ОПЗЖ та її парламентської фракції, з квітня 2022 року очолює один із двох уламків фракції ОПЗЖ - депутатську групу "Платформа за життя та мир". Останні три тижні він виступає у ТікТоці з відверто проросійськими політичними заявами. Його програмний виступ 14 грудня засвідчив, що він готує новий політичний проект, завдання якого - впроваджувати у суспільну свідомість брехню щодо ситуації в Україні.

"Наші радикали, - заявив Бойко, - почали зносити пам'ятники по країні, перейменовувати міста, забороняти людям говорити рідною мовою, забороняти їм ходити в ту ж церкву, в яку вони хочуть ходити. І ось сьогодні ми бачимо, що цей рух триває, що насильство над людьми триває". І він фактично анонсував нову партію: "Дедалі більше людей підтримують нас, тих, хто виступає проти такого насильства, за єднання в країні".

На цю заяву відреагувала Банкова, але дуже слабко, лише кількома фразами у ТГ-каналах. "Деякі політики забувають, що саме захист України та перемога над росією, а не поширення російських наративів, є ключовою метою зараз", - написав керівник Офісу президента Андрій Єрмак, чомусь побоявшись уточнити, що він коментує заяву Бойка.

Втім, сам Бойко теж не виступає персонально проти Володимира Зеленського. У фейковій "забороні людям говорити рідною мовою" він звинувачує не Зеленського та його партію, а абстрактних "наших радикалів". Ймовірно, це в них із Банковою така гра: Бойко рішуче бореться з міфічними "радикалами", а Банкова не менш рішуче бореться з анонімними "деякими політиками". І обидва учасники гри у виграші.

Враження договірної гри посилюється вкрай м'якою формою, в якій Єрмак пожурив Бойка. "Деякі політики забувають", - написав він. Виходить, якщо вірити Єрмаку, то досі ключовою метою Бойка був захист України та перемога над Росією, і тільки зараз він про це забув і в стані амнезії з невідомих причин переключився на поширення російських наративів.

Трохи далі, ніж Єрмак, зайшов керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко. Він згадав Бойка персонально, але лише для того, щоби висловити здивування. "Досить дивно чути від Юрія Бойка у 2024 році слова про "радикалів", якісь "мовні заборони", тези про церкву, які поширюють зазвичай росіяни, та про насильство над людьми, без згадки Росії. Хочу нагадати Бойку, що єдині, хто здіюснює насильство над українцями - це росіяни", - заявив керівник ЦПД. А потім м'яко пожурив Бойка: "Було б дуже корисно, якби народний депутат (якщо звісно він працює в інтересах України), публічно про це постійно нагадував. Втім, бачимо дещо інше. І це відверто, м'яко кажучи, обурює".

Толерантно долучився до дискусії голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. "Не можна говорити про заборону ходити в церкву, не згадуючи про знищені рашистами понад 500 храмів різних конфесій. Не можна говорити про наругу над памʼятниками, не згадуючи прострілену російськими мародерами голову памʼятника Шевченка у Бородянці. Ну і взагалі, не можна говорити про будь-яке насильство над людьми, не згадуючи путіна - єдиного, хто винен у всьому цьому", - написав він на своїй сторінці у "Фейсбук".

Підступна версія

Звісно, беззубі коментарі влади не обов'язково свідчать про договірну гру. Не виключено, що вона такою м'якою реакцією приспає пильність російської п'ятої колони, а насправді збирається її знищити. Якщо це так, то влада має широкий спектр невикористаних можливостей.

Мінімальний і найлегший крок - позбавити Юрія Бойка звання героя України, яке йому присвоїв Леонід Кучма у 2004 році. Ще у вересні 2022 року лейтенант ЗСУ Андрій Гайдай опублікував на сайті президента петицію з вимогою "негайно розглянути це питання та поставити крапку у ганебному рішенні колишнього президента України Л.Кучми про присвоєння Бойку Юрію Анатолійовичу цієї найвищої нагороди". Якщо ж влада цього не зробить, вона "нівелює значимість цієї нагороди, фактично прирівнюючи між собою Героїв, які захищають незалежність нашої країни, з тими, хто робив усе, щоб ця незалежність зникла, працюючи на користь і на догоду кату Путіну", наголосив автор петиції.

Петиція вчасно набрала необхідні 25 тисяч підписів, і Зеленський на неї відповів. "Я звернувся до прем'єр-міністра України Д.Шмигаля з проханням вивчити порушене в петиції питання", - повідомив він у грудні 2022 року. У свою чергу Денис Шмигаль у лютому 2023 року повідомив, що уряд схвалив законопроект, який передбачає, що накладення санкцій на людину дає підстави для позбавлення її державних нагород. Цей проект №8407-2 досі лежить у Раді не розглянутий.

Проте через півтора роки, у липні 2024 року, власний проект №11410 на ту саму тему вніс Зеленський. Він був прийнятий 20 листопада, того ж дня підписаний президентом і наступного вже набув чинності.

Таким чином, зараз Зеленському достатньо зібрати РНБО, отримати рішення про застосування до Бойка санкції у вигляді позбавлення нагород та ввести це рішення у дію своїм указом. Завадити цьому може лише одне: відсутність політичної волі.

Другий, важливіший і найважчий крок - політичне покарання діячів заборонених партій (ОПЗЖ, "Опозиційний блок", Партія Шарія та інші) на законодавчому рівні. Було висунуто цілу низку ініціатив, але вони вже кілька років лежать у парламенті без руху. Зазначимо лише деякі з них.