Свої привабливі обіцянки Пенні Пріцкер адресує не так українській владі, як насамперед - українським виборцям. Це логічно: після війни, напевно, будуть вибори, інакше про жодні західні інвестиції не йтиметься.

Спецпредставниця США Пенні Пріцкер презентувала "план Маршалла" 31 липня у Вашингтоні в Інституті Брукінгса разом із послом України у США Оксаною Маркаровою. Презентація завершилася цікавим епізодом. Представник КНР запитав Маркарову, як Україна ставиться до китайських грошей та інвестицій у повоєнне відновлення України. "Мені подобається ця фраза, чи знаєте, єдині в обороні, єдині у відновленні. Нам дуже хотілося б відновлювати країну з усіма країнами, які поділяють ці цінності і активно їх реалізують", - відповіла Маркарова. Очевидно, саме це хотіли почути західні партнери: реконструкцією України після війни займуться лише ті країни, які надають нам військову допомогу.

Час та гроші

Пріцкер підтвердила, що масштаби потреб України є величезними. Вона нагадала, що станом на кінець 2023 року Світовий банк оцінив необхідні витрати на відновлення та реконструкцію у $486 млрд протягом 10 років.

Але це не означає, що план Пріцкер розрахований саме на цей термін і на цю суму. Швидше він про те, що необхідно зробити зараз, щоб ці гроші прийшли. "Настав час допомогти українцям, - наголосила Пріцкер, - підготуватися не лише до наступного дня після війни, а й до наступних десятиліть".

Зі слів Пріцкер зрозуміло, що потенційні інвестори не вірять, що після війни Україна житиме у мирі та безпеці. Тому західні партнери мають допомогти нам посилити свій захист. "Нам разом потрібно вже зараз планувати наступний день після війни. Це починається з того, що США та наші союзники по НАТО продовжують розширювати навіс протиповітряної оборони по всій Україні, щоб створити умови для економічного відродження", - сказала вона.

"Але лише військової допомоги недостатньо. Ми повинні поєднати міцну парасольку безпеки з комплексною структурою економічного відновлення", - зазначила Пріцкер і перейшла до свого плану, який назвала "Шлях України до процвітання" (Ukraine's Path to Prosperity).

Що обіцяє Захід

Насамперед вона відзначила відмінність її плану від плану Маршалла. Після Другої світової війни один суб'єкт, США, вносив внесок у відновлення багатьох західноєвропейських країн. А сьогодні, пояснила Пріцкер, багато суб'єктів, включаючи країни та компанії, роблять внесок у відновлення однієї країни - України.

Звісно, це оптимістичний чинник. Якщо західні партнери поєднають свої зусилля, то реконструкція України може стати для них успішним та вигідним проектом.

Пріцкер назвала кілька перспективних можливостей: "Багатий чорнозем, здатний прогодувати 600 мільйонів людей. Такі важливі мінерали, як літій і титан, які сприятимуть революції штучного інтелекту та зелених технологій. Залізо та сталь, які стануть основою для нових будівництв у країні та на всьому континенті. І, звісно, ​​найбільше багатство України - її люди, чимало з яких навчалися в галузі науки, техніки, інженерії та аерокосмічної промисловості".

Особливий ентузіазм у спецпредставника США викликали перспективи американської участі в українській оборонній промисловості. Ця співпраця вже налагоджена. "Американські компанії оборонної промисловості дуже раді працювати в Україні, тому що вони вивчають інновації, а в Україні час від поля бою до інновацій становить два тижні", - пояснила Пріцкер. До успіхів адміністрації Джо Байдена вона віднесла "розвиток оборонно-промислової бази України з новими американськими партнерствами щодо спільного виробництва та спільних підприємств в Україні - і для України".

А після реалізації її плану, запевняє Пріцкер, "уявіть Україну як виробника світового арсеналу демократії, який постачає найскладніші сумісні з НАТО системи оборони та боєприпаси до Європи, США, Японії, Південної Кореї та інших країн".

В інших галузях вона також обіцяє бурхливе зростання: "Уявіть мільйони колишніх біженців з Німеччини, Польщі, Румунії та інших країн, які повернулися додому, щоб працювати на полях, заводах, портах та технологічних інкубаторах України". Все це буде можливим, за її словами, якщо Україна, США, наші міжнародні партнери та глобальний приватний сектор повністю реалізують цей план.

Що має зробити Україна

Свої привабливі обіцянки Пенні Пріцкер адресує не так українській владі, як насамперед - українським виборцям. Це логічно: після війни, напевно, будуть вибори, інакше про жодні західні інвестиції не йтиметься. І західні партнери припускають, що це будуть непрості вибори.

За словами Пріцкер, протягом багатьох років в Україні триває "боротьба за нову економічну модель, новий громадський договір - це боротьба поколінь. Я бачила цю боротьбу на власні очі на Майдані та в інших місцях під час моїх попередніх візитів до України [у вересні 2014, жовтні 2015 і вересні 2016], коли я була міністром торгівлі. І я бачу це зараз. Сьогодні, враховуючи масштаб і розмах російської агресії, Україна стикається з гострою потребою розкрити весь потенціал країни та раз і назавжди порвати з пострадянською моделлю економіки. Ми знаємо, що модель Володимира Путіна корумпована. Це беззаконня. Це економічний безлад. Це антидемократично. Це репресивно. Це олігархічно. І це зазнає невдачі! І це не те майбутнє, якого хоче український народ".

Як бачимо, Пріцкер не каже, що Україна вже порвала з корумпованою пострадянською економічною моделлю. Навпаки, вона наголошує, що з цією моделлю треба порвати. Для цього й потрібен її план, щоб рвати було легше.

Слід сказати, що рецепт від Пріцкер малоприємний для будь-якої влади. Він фактично вимагає згоди на зовнішнє управління - принаймні в тому, що стосується реконструкції.

План Пріцкер складається із п'яти елементів: урядове планування єдиного проекту реконструкції України; швидке збільшення кількості готових проектів; продовження антикорупційних реформ; більше світового капіталу для інвестування в Україну; повернення українців з-за кордону. Найбільш гіркі пігулки упаковані у перший елемент.

Успішна реконструкція потребує загальнодержавного планування, що створює єдиний проектний конвеєр. "Ця структура повинна мати підтримку Банкової; повинна звітувати перед Стратегічною інвестиційною радою (СІР) з реконструкції при прем'єр-міністрі; і повинна інтегрувати міські та обласні пріоритети. Цей потенціал необхідний не лише для енергетики, а й для всіх критичних секторів, а також для розвитку інфраструктури", - розповіла Пріцкер, явно звертаючись до української аудиторії. Справді, не американцям адресовані слова про необхідність "мати підтримку Банкової".

"Відверто кажучи, цей тип генерального планування, створений за зразком плану Маршалла, є "відсутньою ланкою" в нинішньому підході України до реконструкції. Щоб підтримати ці зусилля, Україна могла б розглянути питання про призначення високопоставленої, шанованої у всьому світі особи, яка забезпечить стратегічний напрямок відповідно до демократичних пріоритетів уряду та євроатлантичних прагнень, допомагаючи поєднати потреби України з потребами міжнародних донорів та залучаючи приватний капітал", - так спецпредставник США сформулювала ключову вимогу до Банкової.

Вона не уточнила, про яку "високопоставлену фігуру" йдеться. Але з її слів можна припустити, що це має бути голова Стратегічної інвестиційної ради (СІР) з реконструкції, який у цій сфері буде головнішим за прем'єр-міністра.

Наприкінці своєї розповіді спецпредставник США зазначила, що "значного прогресу" досягла MDCP (Multi-Agency Donor Coordination Platform, Міжвідомча координаційна платформа донорів). За її словами, MDCP "має перетворитися на механізм прийняття проактивних рішень, здатний надавати керівництво та підтримку п'яти елементам плану, викладеного сьогодні". І щойно це буде досягнуто, "MDCP має перемістити свій секретаріат до Києва, щоб зміцнити зв'язки із зусиллями щодо відновлення на місцях".

Можна уявити собі результат: секретаріат MDCP у Києві працюватиме у тандемі з "високопоставленою фігурою" біля прем'єр-міністра, замкнувши на себе оперативне керівництво всіма великими проектами реконструкції. У будь-якому разі Пріцкер розповіла на презентації лише малу частину плану, а решта подробиць, не призначених для широкої публіки, відома і на Банковій, і в Білому домі.

Доля плану Пріцкер

Джо Байден призначив Пенні Пріцкер спецпредставником США з економічного відродження України 15 вересня минулого року. Її повноваження розраховані на рік і незабаром закінчаться. 5 листопада у США вибори з непередбачуваним результатом. З огляду на це Пріцкер запитали, яка доля чекає на її план.

"Я думаю, що є абсолютна перспектива того, що цей план збережеться, бо це має сенс для українців, це має сенс для європейців, це має сенс для Сполучених Штатів. І навіть незалежно від того, що станеться на наших виборах, якщо США вирішать з тієї чи іншої причини відступити, а не бути такими передовими, їм потрібні такі можливості, про які я розповіла", - відповіла Пріцкер. Тобто вона вважає, що її план вигідний США, хто б не став новим господарем Білого дому: Камала Гарріс чи Дональд Трамп.

Звісно, доля плану залежить і від України. Можливо, Банкова зустріла цей план без овацій. (Якби була бурхлива радість, ми б її вже почули.) Але Пріцкер звертається не стільки до Банкової, скільки безпосередньо до українців. Після реалізації плану, обіцяє вона, "уявіть український уряд, який встановлює золотий стандарт прозорості, підзвітності та чесності в Європі; викликаючи довіру як у своїх людей, так і у світових інвесторів". Чомусь здається, що вона має на увазі уряд, який сформує вже інша влада.