У День соборності України президент Володимир Зеленський вийшов із новою ініціативою, що стосується історично населених українцями територій Росії.

Саме цим територіям присвячений указ президента, який передбачає встановлення та поширення інформації про утиски національної ідентичності українців у тих регіонах Росії, де вони історично жили.

В указі йдеться про Кубань, Стародубщину, Північну та Східну Слобожанщину - нині це Краснодарський край, Білгородська, Брянська, Воронезька, Курська та Ростовська області Російської Федерації.

Своїм указом президент Зеленський доручає уряду "розробити із залученням міжнародних експертів, представників Світового конгресу українців, вчених, громадськості" та внести на розгляд РНБО "план дій щодо збереження національної ідентичності українців в Російській Федерації, у тому числі на історично населених ними землях".

За планом Зеленського, треба зібрати та вивчити факти та свідчення "про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, історично населених етнічними українцями", - політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців.

Президент хоче, щоб науковці підготували та поширювали в Україні та світі матеріали про "тисячолітню історію українського державотворення, історичні зв'язки земель, населених етнічними українцями, з українськими національними державними утвореннями у різні історичні періоди".

А також щоб "правдива історія етнічних українців на історично населених ними землях у межах Російської Федерації" містилася і в навчальних програмах та підручниках.

Раніше ініціатива в історичних питаннях була за Росією. Починаючи з промови на безпековому форумі у Мюнхені у лютому 2007 року російський президент Володимир Путін неодноразово звертався до історії як підґрунтя сучасних дій Росії.

Її "тисячолітня історія" як держави широко висвітлювалася Путіним з того часу у промовах та статтях.

І кожна з цих (сфокусованих на російському баченні історії і тому, як Захід "відірвав" Україну від Росії) програмних заяв передувала ескалації російської агресії - від "Валдайської промови" 2014 до статті "Про історичну єдність росіян та українців" у липні 2021 року.

Відео на тему:

Часи, коли про Московію ще не йшлося

Історик та політолог Олександр Палій каже, що користь від поширення українського погляду на історію, і особливо що стосується прикордонних територій, має і суто історичний, і безпековий аспект.

"Практичний інтерес полягає в тому, щоб світ розумів, що Україна - це давня держава, що не лише Росія може претендувати на нашу історію, територію, а що й Україна має аргументи у відповідь - і значно більш вагомі", - каже історик.

Зокрема, варто говорити про те, що "на території Залісся, звідки згодом виникла Російська держава, цивілізацію вперше принесли саме з (території нинішньої) України", а розселення українців відбувалося ще тоді, "коли про Московію навіть і не йшлося".

"Ще у ХVII сторіччі "осічна чєрта", фактично південний кордон Московщини проходив біля міста Тула за 200 км від Москви, а українські слобідські полки, які дозволили Москві видихнути від татарських набігів, ця вся територія була заселена українцями дуже далеко на Північ, - пояснює історик. - Зараз, коли ми чуємо Брянська область, Орловська, Воронезька, Курська, Білгородська - це все землі, які були заселені насамперед українцями".

З одного боку, каже Олександр Палій, варто було говорити про ці речі, зокрема, і на міжнародній арені, значно раніше.

З іншого боку, нині до України привернуто більше уваги, а у світі краще розуміють, що "якщо Росія так бреше про сучасність, - наприклад, на засіданнях Радбезу ООН", то можна лише уявити, як вона бреше щодо минулого".

А те, як Росія інтерпретує минуле, має цілком наочні результати у сьогоденні.

"Щойно Росія хоче щось вкрасти, вона оголошує це сакральним, і починає усіх спамити своєю "історією", щоб забити людям баки", - вважає історик.

Правдива історія може також посилити і сьогоднішню дипломатичну позицію України, - якщо у світі дізнаються, що "вона не держава, яка виникла лише у 1991 році, а держава, якій, якщо рахувати від князя Кия, вже півтори тисячі років".

На думку Олександра Палія, в історії з прикордонням є й безпековий аспект. Якщо в Росії відбудеться "черговий колапс", як це вже неодноразово бувало навіть у нещодавній історії, "Україна буде зацікавлена у створенні зони безпеки на своїх кордонах, щоб звідти нам більше нічого не могло загрожувати".

Рік тому, у грудні 2022, коли журналісти Liga.net прийшли на інтерв'ю до керівника ГУР Кирила Буданова, вони побачили на стіні його кабінету карту Росії, де чорним маркером до України були приєднані Курська, Білгородська області та Кубань.

На запитання журналістів про сенс цього, Буданов відповів, що "всі бачать те, що вони хочуть бачити. Можливо, це просто широкий маркер. А може й ні".

Під час визвольних змагань початку XX століття й існування Української народної республіки та Гетьманату кордони української держави поширювались на частину нинішніх російських земель з переважно українським населенням.

Місто Бєлгород у той період певний час вважалось українським, а частина Ростовської області з містом Таганрог навіть належали до УРСР у радянські часи.