Розійшлися Зеленський і Ткаченко некрасиво - як кажуть у подібних випадках, із взаємною ворожістю, що погано приховується.

Перший висновок: ця відставка висвітлила "високі відносини" усередині нинішньої владної команди. Президент Володимир Зеленський та міністр Олександр Ткаченко працювали разом понад три роки, та й раніше були не чужі люди. До обрання нардепом за списком партії "Слуга народу" Ткаченко очолював холдинг "1+1 Media", і саме в ефірі "1+1" із 2012 року виходили телепроекти студії "Квартал 95" Зеленського. Взаємовигідний характер їхньої співпраці засвідчила е-декларація Ткаченка за 2018 рік, в якій зазначено володіння 16,67% акцій ТОВ "Квартал ТВ".

Тим не менш, розійшлися вони негарно - як кажуть у подібних випадках, із взаємною ворожістю, що погано приховується. Зеленський у вечірньому відеозверненні розповів українцям, що "попросив прем'єр-міністра розглянути заміну міністра культури та інформаційної політики України". Тобто президент не вважав за потрібне зустрітися з міністром, який три роки уособлював його культуру та інформаційну політику, не висловив йому жодного слова подяки і навіть позбавив його можливості самому стати ньюсмейкером своєї відставки.

Ткаченко, із свого боку, через дві години після відеозвернення Зеленського виступив із заявою, в якій продемонстрував свою неповагу і до президента, і до своїх колишніх колег з парламентської фракції "Слуг народу", які, власне, і зробили його міністром у червні 2020 р. "Приніс сьогодні ввечері прем'єру заяву про відставку, через хвилю непорозуміння щодо важливості культури під час війни. Лише потім здивувався заяві президента щодо цього ж питання", - написав він у своєму Telegram-каналі.

Ткаченко як культурна людина не міг не читати Конституцію. Отже, не міг не знати, що якщо він приніс свою заяву про відставку прем'єру, то з таким самим успіхом він міг би почепити її на паркані. Бо за Конституцією "члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді про свою відставку". Тобто заяву про відставку він мав подавати до Верховної Ради, а не нести її прем'єру чи вішати на паркан. Також і в законі "Про Кабінет Міністрів України" записано, що члена Кабміну може бути звільнено з посади Верховною Радою "шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів України за поданою ним заявою про відставку". До речі, якщо згадати березневу відставку двох міністрів - Сергія Шкарлета та Павла Рябікіна, то вони із заявами про відставку звернулися за правильною адресою - саме до парламенту, а не кудись ще.

Однак Ткаченко демонстративно проігнорував своїх колишніх колег-депутатів та приніс свою заяву прем'єру, а потім ще й "здивувався заявою президента". Після такої подвійної зухвалості буде не дивно, якщо він приєднається до якогось альтернативного політпроекту. І можна навіть здогадатися, до якого - але про це трохи згодом.

Самі собі викопали яму

Приводом для публічного невдоволення Зеленського стали численні скандали навколо витрачання бюджетних коштів на всілякі цілі, дивні та сумнівні у воєнний час. Спочатку була хвиля скандалів місцевого значення, і Банкова успішно каналізувала їх на мерів міст. Але коли пішли скандали про 574 млн грн на будівництво музею Голодомору, 370 млн грн на телесеріали, 28 млн грн на тризуб на монументі "Батьківщина-мати" тощо, то під вогнем критики опинилася вже центральна влада. Саме в цей час благодійні фонди оголосили новий мегазбір коштів - 120 млн грн на дрони для ГУР МО. І люди резонно обурювалися: то зверніться до Ткаченка, хай дасть вам цю суму із грошей на серіали.

Звісно, це вдарило по рейтингу влади. І Зеленський відреагував: "У час такої війни максимум державних ресурсів має йти на оборону. А кожен проект, який може бути реалізований коштом позабюджетних ресурсів, має бути реалізований коштом саме позабюджетних ресурсів. Це стосується різних сфер, зокрема галузі культури. Музеї, культурні центри, символи, серіали - усе це важливо, але зараз інші пріоритети. Знаходьте позабюджетні кошти. Не державні".

Ткаченко категорично не погодився. "І приватні, і бюджетні кошти під час війни на культуру не менш важливі, ніж на дрони, тому що культура це щит нашої ідентичності й наших кордонів. І це принципова моя позиція проти інших", - заявив він.

Вражає, що Зеленський і Ткаченко завели цю дискусію лише зараз, на 17-му місяці великої війни, немов у них не було часу та можливості обговорити цю проблему раніше. Нинішні скандали - це прямий наслідок відсутності у влади стратегічного мислення. Наразі влада гасить пожежу, яку було запрограмовано ще 3 листопада 2022 р., коли було прийнято закон про держбюджет на 2023 рік. Як місцева влада, так і міністерства, включаючи МКІП, лише виконують цей закон, тобто освоюють отримані ними відповідно до цього закону кошти. Просто зараз кошти вже накопичені і настав час тендерів, щоб їх витрачати. Люди подивилися в інформацію про тендери на Prozorro і жахнулися, хоча жахатися треба було ще в листопаді.

Нині ні мери, ні той самий міністр Ткаченка не можуть волюнтаристськи взяти та перенаправити кошти на благодійний фонд для закупівлі тих самих дронів. Точніше, вони, звичайно, можуть так вчинити, але відразу після цього краще писати явку з повинною про нецільове витрачання державних коштів у особливо великому розмірі.

І на будівництво власного заводу з виробництва дронів вони також не можуть пустити гроші. І на закупівлю коштів ППО не можуть. Це не їхня сфера повноважень та відповідальності.

Центральна влада, включаючи президента, РНБО, Верховну Раду, Кабмін і того ж міністра Ткаченка як головного з інформаційної політики, не тільки могла, а й мусила заздалегідь прорахувати всі ці наслідки, включаючи скандали. Ще минулого літа, коли Кабмін готував проект держбюджету-2023, можна було ухвалити закон про витрачання бюджетних коштів під час війни, де чітко розписати пріоритети та можливості як місцевого самоврядування, так і центральних відомств. А не робити зараз круглі очі з таким виглядом, наче проблема тільки виникла.

З іншого боку, міністр Ткаченко, якщо він так впевнений у необхідності витратити 370 млн грн на серіали, мав понад вісім місяців, з листопада минулого року, щоб дохідливо роз'яснити це українцям, використовуючи і свій улюблений телемарафон, і будь-які інші інструменти інформаційної політики. Причому саме до серіалів Ткаченко особисто приклав руку, і тому він ніяк не може сказати, що дізнався про цю статтю видатків лише вчора.

Ще місяць тому кастинг-директор української кінокомпанії Pronto Film Алла Самойленко оприлюднила "список щасливців, хто зміг переконати конкурсну комісію у складі Кірющенка Алєксєя і Ткаченка Олександра у нагальності і естетичній досконалості своїх ТБ-проектів". У списку 53 серіали. Серед переможців, наголошує Самойленко, є російські формати, куплені ще до повномасштабного вторгнення, вони "будуть адаптовані і доповнені нашою війною". Замовником виступає держпідприємство "Мультимедійна платформа іномовлення України", яке управляє телеканалами "Freeдом" та "Дом".

Зазначимо, що серед 53 щасливців опинилися і чотири серіали кварталівців: це проекти "Рік розплати" та "Біженка" ТОВ "Квартал 95", проект "Пригоди Кро Кро" ТОВ "Анімаційна студія 95" та проект "Нижча ліга" ТОВ "Драйв Продакшн" Наума Барулі з "Кварталу 95". Якщо Ткаченко сподівався, що це стане запобіжником претензій з боку Зеленського, то помилився.

Штучний скандал

Нардеп Олексій Гончаренко із фракції "Європейської солідарності" поділився з читачами його ТГ-каналу інсайдом: замість Ткаченка пропонуватимуть директора комплексу "Мистецький Арсенал" Олесю Островську-Люту. "Кажуть, саме під неї і було розписано узгоджену з Офісом президента гру з вимогами відставки міністра", - розповідає Гончаренко. Водночас він наголошує, що цей міністр був повністю лояльний і слухняний президенту: "Ткаченко виконував усі вказівки Банкової. Особисто (!) затверджував усіх спікерів у єдиний марафон і ніколи не робив нічого, що не подобалося Зеленському".

Тому постає питання, навіщо Банкова вирішила позбутися Ткаченка. Скандали навколо сумнівних витрат - це був лише привід, причому штучно роздутий. А реальні причини були геть іншими.

Є дві версії, які, втім, обидві можуть бути справедливими. Перша версія - відволікання уваги від набагато більших схем набагато серйозніших людей, ніж Ткаченко. Зеленський відреагував точково, ситуативно. Покарав міністра, який хотів витратити мільярд не на війну, а на своє уявлення про культуру. Але водночас десятки мільярдів продовжують витрачатися на інші не пов'язані з війною необов'язкові проекти. Навколо них не здійнялося стільки шуму. І глобально змінювати цю політику ніхто не збирається. Натомість у суспільства за допомогою показового вигнання Ткаченка створено тверде враження, що Зеленський - непримиренний борець із зайвими видатками та різними схемами розпилу бюджетних коштів.

Друга версія - демонстрація боротьби з власником "1+1" Ігорем Коломойським. У Зеленського могла виникнути потреба показати західним партнерам, що біля нього вже немає людей Коломойського. Крім того, навіть якщо міністр Ткаченко був абсолютно лояльний до президента, це не означає, що Зеленський вважав його своїм, - ні, він, як і раніше, залишався людиною Коломойського. А з наближенням виборів це могло здатися мешканцям Банкової надто небезпечним.

Зрештою, вкажемо на серіал, який серед 53 переможців викликав найбільшу увагу суспільства. Це 24-серійна комедія під робочою назвою "СМТ Інгульець", яку за 33 млн грн має зняти фірма "Прототип Продакшн" ведучого "1+1" Юрія Горбунова. У документації на сайті Рrozorro є анотація до серіалу: "Два талановитих айтішника Максим та Данило втікають з фронтового Харкова і, по дорозі на Львів, опиняються на Кіровоградщині в смт Інгулець, де всім керує фермер Олексій Паровоз по кличці "Батя". Програмістів записують до місцевої самооборони і призначають чергувати на місцевий блокпост і час від часу працювати на фермі".

В ефірі "1+1" регулярно з'являється власник ФК "Інгулець" та агрофірми "П'ятихатська" на Кіровоградщині Олександр Поворознюк, якого посилено піарить ще одна ведуча "1+1" Наталія Мосейчук. На Банковій могли запідозрити, що серіал задуманий людьми Коломойського для розкручування нового політпроекту, і зробити оргвисновки.

Втім, якби ці висновки не були зроблені, Зеленський отримав би довгограючий скандал про те, що за бюджетні гроші знімається серіал про двох ухилянтів, які втекли до села охороняти та обслуговувати місцевого агробарона замість того, щоб піти на фронт захищати Україну та свій рідний Харків. Саме таким бачить український культурно-інформаційний фронт міністр Ткаченко. Невдовзі вже можна буде сказати: колишній міністр.