Після вбивства дочки ідеолога рашизму Дугіна в росії істерика - пропагандисти вчергове вимагають вдарити по центрах прийняття рішень у Києві. Такі погрози вже стали звичними, але далі слів запутніці не йдуть - і на те є причини.

Погроза з таким формулюванням з'явилася у перший день повномасштабного вторгнення рф на нашу територію. Потім була пауза аж до 13 квітня, коли рот російського міноборони Ігор Конашенков жахав "ударами по центрах прийняття рішень" у відповідь на начебто обстріли українцями прикордонних російських областей. Того ж дня було завдано влучного удару по флагману чорноморського флоту рф крейсеру "Москва". Росіяни брехали про детонацію боєприпасів на судні внаслідок пожежі та про евакуацію екіпажу. 14 квітня корабель затонув. Після цього російська пропаганда почала вимагати від своєї влади ударів по Києву. Проте нічого такого не відбулося. Росіяни продовжували поширювати фейки про обстріли прикордонних з Україною територій. І гатили по наших мирних містах. Тоді ж у квітні міноборони рф розшифрувало, що має на увазі під центрами, вдарити по яких у них чухаються руки: вищі органи державної влади України, військові штаби, іноземні військові радники.

Нова хвиля погроз почалася у червні, коли стало зрозуміло, що в Україну от-от почнуть надходити перші партії ракетних систем HIMARS. 1 червня кремлівський п'яничка Дмитро Медвєдєв заявив: центри прийняття рішень - не тільки Київ, а й США і командна інфраструктура НАТО в Європі. Цю тезу почала розганяти російська пропаганда. Мовляв, начувайтеся кляті натівці. Звертає на себе увагу дуже цікавий момент: путін 5 червня погрожував Заходу в разі надання Україні ракетних систем з дальністю удару до 300 км. Після його заяв стало очевидним: він зрозумів, що зірвати поставки зброї в Україну неспроможний, тому накреслив таку собі "червону лінію" - завдасть удару по центрах прийняття рішень, якщо ракети з України долітатимуть до росії.

20 червня влучними потрапляннями було знищено нафтові платформи в Чорному морі, так звані "вишки Бойка", захоплені росіянами у 2014 році і перетворені з бурових на центри радіолокаційної розвідки. Після цього російські пропагандисти знову закликали вдарити по урядовому кварталу Києва. І знову в кремлі до цього колективного гавкотіння не дослухалися. Чому? Тому що путіну вигідніше лякати, аніж втілювати погрози в життя.

Цікаві дані опитування росіян наприкінці квітня опублікувало мережеве видання EADaily. На нього звернули увагу колеги із BlackSeaNews. 44% учасників опитування вважають, що удари по центрах прийняття рішень в Україні ще попереду, 27% вважають, що такі удари не мають сенсу, бо "в Києві давно нічого не вирішують", 21% відповів, що просто не було поки наказу про такий удар, по 4% заявили, що на це "Калібрів" жалко, і що "не буде з ким вести переговори". Пам'ятаєте, цим фейком росіяни пояснювали свою втечу від Києва у березні. Мовляв, у столиці приймаються рішення, то ж окупанти столицю не чіпатимуть. Отримані відповіді цілком влаштовують кремль: жоден із опитаних не вказав головну причину - страх путіна бути покараним за подібний злочин. Тобто можна спокійно і далі згодовувати своїм підданим міфи про удари по центрах прийняття рішень у Києві, Вашингтоні, Лондоні чи Брюсселі.

Власне, продукуванням страшилок кремлівці і займалися протягом усього часу. У тому числі, коли "хлопки" стали звичним явищем в анексованому Криму. Зараз у росіян черговий напад психозу, викликаний підривом авто пропагандистки Дар'ї Дугіної, дочки ідеолога рашизму Олександра Дугіна. Очікувано, що до цієї історії приплели український слід, придумали брехню про "руку "Азова". З огляду на те, що Дугіну вбили за кілька днів до Дня незалежності України і тепер нагнітають навколо події неймовірну істерію, втілення погроз завдати удару по урядовому кварталу в Києві виглядає досить ймовірним. В Україні готуються до такого сценарію. Як і до більш імовірного - масованих ракетних атак по багатьом містам країни.

Чи віддасть путін наказ атакувати ракетами Печерські пагорби?

З наведеної вище хронології подій і заяв стає зрозумілим, що існували й досі існують стримуючі фактори. Перший - це абсолютно нічого не дасть путіну у військовому плані. Центри прийняття рішень - не адміністративні будівлі Офісу президента, Верховної Ради, Кабміну чи окремих міністерств, це керівні особи, які можуть збиратися на наради де завгодно, час і місце нарад тримається в особливому секреті. Удар по урядовому кварталу в Києві, навіть, якщо більшу частину ракет наша ПВО зіб'є, призведе до руйнацій і людських жертв. Але не вплине на центри прийняття рішень. І на самі рішення. Більше того, це жодним чином не вплине на суспільну думку у вигідному путіну напрямку - українці не злякаються, не почнуть вимагати миру за будь-яку ціну, а згуртуються ще сильніше. А от путіну після цього буде важко пояснити своїм громадянам, чому удари по урядовому кварталу в Києві зробили ЗСУ ще злішими та успішнішими. А українську владу ще непоступливішою. Пропагандисти біснуватимуться від радості, але це закінчиться після гідної відповіді України. А відповідати ми можемо і робимо - з кожним тижнем це стає помітніше не тільки на окупованих територіях.

Другий стримуючий фактор: зараз колективний Захід ще залишає путіну варіанти для маневру - то Еммануель Макрон зателефонує, то генсек ООН Антоніу Гутьєрріш вкотре забуде уточнити, хто ж у війні агресор - але в разі руйнування урядового кварталу у Києві жодних "червоних ліній" уже не буде, бо цей злочин перевершить в очах світової спільноти навіть злочини у Бучі, Ірпені і Маріуполі. То ж санкції істотно посиляться, а постачання зброї Україні пришвидшиться. Дуже ймовірно, що вже ніхто не гальмуватиме передачу нам у тому числі далекобійних ракетних систем. Отже, якщо путін дозволить собі завдати удару по найважливіших управлінських точках України, це тільки прискорить поразку його військ. До того ж у нього стане на один козир менше, щоб шантажувати нас і наших партнерів.