Скільки б років Володимир Зеленський не знаходився на посаді президента, в пам'яті українців він може залишитись на десятиліття.

Спробу закарбуватись у свідомості майбутніх поколінь він зробив 6 грудня, коли зареєстрував в Раді законопроєкт "Про економічний паспорт". Документу ще немає на сайті парламенту, але одна з останніх версій документу є в розпорядженні ЕП.

У 2037 році Зеленського згадають ті, хто народився у 2019 році - році в якому він прийшов до влади. Саме тоді, нині трирічні українці, можуть отримати з Фонду майбутніх поколінь на навчання або купівлю нерухомості понад 600 тис гривень.

Цю суму фонд накопичуватиме для всіх новонароджених з 2019 року.

Щоправда, пам'ять про Зеленського коштуватиме країні недешево - за це з держбюджету доведеться заплатити, щонайменше, трильйон гривень, які той в перспективі найближчих 15 років недоотримає від сплати рентних платежів.

Як досвід світових лідерів нафтовидобування надихнув українського президента на створення Фонду майбутніх поколінь та на що зможуть витратити накопичені в фонді кошти українці після повноліття?

Гра на перспективу

Фонд майбутніх поколінь (ФМП), в якому накопичуватимуться кошти українців, які не досягли 18-річного віку, запрацює з 2023 року, відповідно до зареєстрованого Володимиром Зеленським законопроєкту.

Так, розроблений в Офісі президента документ передбачає створення спеціального фонду державного бюджету, з якого щорічно десятки мільярдів гривень потраплятимуть до Фонду майбутніх поколінь.

Спецфонд наповнюватиметься коштами, які держава отримує від рентної плати. Відсоток відрахування зростатиме протягом 10 років, залежно від виду ренти за користування надрами загальнодержавного значення:

* для видобування корисних копалин: з 35% у 2023 році, до 70% у 2030 році (+5 в.п. щороку);

* для видобування нафти, газового концентрату та газу: з 47,5% у 2023 році, до 95% у 2033 році (+5 в.п. щороку, а в останній рік - на 2,5 в.п.);

* в межах континентального шельфу або морської економічної зони: з 50% у 2023 році, до 100% у 2033 році (+5 в.п. щороку).

Щороку до ФМП перераховуватимуть дві мінімальні заробітні плати. Відповідно до бюджетної декларації, через рік вона становитиме 7 176 гривень. Але у 2023 році внести до фонду доведеться суму не за рік, а за п'ять років.

Річ у тім, що в законопроєкті передбачена участь у фонді всіх, хто народився починаючи з 2019 року. Тобто, за увесь час перебування Володимира Зеленського на посаді президента.

Аби забезпечити виконання цієї норми, у 2023 році на ФМП направлять 21,8 млрд грн, зазначається в пояснювальній записці до документу. Ця сума дозволить покрити нарахування для 1,5 мільйона громадян, які народились, і за оцінками Офісу народяться в "п'ятирічку" Зеленського.

З кожним наступним роком кількість учасників фонду зростатиме на близько 300 тисяч осіб. Так відбуватиметься до 2037 року, коли з'явиться перше покоління вісімнадцятирічних із "економічними паспортами". Вони, за оцінками автора законопроєкту, отримають по 630 тис грн кожен, що в сумі становитиме 191 млрд гривень.

Аби отримати по 20 тис євро (за поточним курсом) на момент повноліття, потрібно виконати лише три умови: народитися після 1 січня 2019 року, мати українське громадянство та проживати на території України протягом останніх 5 років.

Проте кошти "на руки" ніхто не отримає. Їх перераховуватимуть напряму на документально підтверджені цілі, список яких досить обмежений.

На які цілі можна отримати кошти?

Після виповнення 18 років їх можна буде витратити:

* на вищу та професійно-технічну освіту в Україні

* на придбання власного житла

* або розпочати накопичувати на пенсію, переказавши кошти до недержавного пенсійного фонду.

Звісно є можливість і дострокового зняття коштів - у випадку необхідності фінансування лікування тяжких захворювань (рак, інфаркт, інсульт, потреби у трансплантації життєво важливих органів тощо).

У разі смерті учасника фонду, кошти отримає його спадкоємець без прив'язки до визначених законом цілей.

З 2023 року доходи спецфонду від ренти доведеться збільшувати, аби досягти прогнозованих Офісом президента вартості активів Фонду у 1,8 трлн грн до 2037 року.

Влада сподівається це зробити завдяки закону №5600, який збільшує податки на видобування руди у разі високих на неї цін. Проте у 2022 році очікувані зміни побачити не вдасться - Міністерство фінансів не врахувало нову систему оподаткування у вже затвердженому державному бюджеті.

Зрозуміти, який насправді вплив матиме цей закон на "майбутні покоління", вдасться лише з роками.

Тим паче, що майже 50 млрд грн від ренти на видобування газу, закладені у бюджеті на 2022 рік, зумовлені не ефективним державним управлінням, а рекордно високими цінами на блакитне паливо на міжнародних ринках.

Хто і як управлятиме грошима

Фонд майбутніх поколінь матиме ту ж саму форму та структуру, що і недержавні пенсійні фонди, які працюють в Україні вже 18 років і через які українці можуть самостійно накопичувати собі на старість.

Після того як Рада прийме закон, а Зеленський його підпише, впродовж шести місяців уряд повинен буде прийняти рішення про створення Фонду та обрати його Раду. Саме остання відіграватиме ключову роль в його управлінні.

До складу цього органу увійдуть п'ять осіб, яких оберуть на конкурсі. Рада вирішуватиме стратегічно найважливіші питання з управління десятками мільярдів на початку, і майже двома трильйонами гривень до 2037 року.

Примітно, що серед майже двох десятків повноважень Ради, є обов'язок щорічно встановлювати максимальний розмір витрат на послуги обслуговуючих організацій, в тому числі винагороди самих членів Ради. Сукупні видатки Фонду не можуть перевищувати 0,5% від вартості активів фонду, тобто у 2037 році - не більше 9 млрд гривень.

На кого ще витрачатимуться ці кошти?

Найважчу роботу виконуватиме адміністратор. На нього, серед іншого, законом покладені функції ведення обліку всіх учасників Фонду та забезпечення всіх виплат. Враховуючи, що йдеться про сотні тисяч нових учасників щороку, завдання не з легких.

Справлятись адміністратору з такими обсягами повинне обов'язкове для наявності програмне забезпечення, вимоги до якого ще встановить Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Примітно, що в законі Зеленський пропонує аби функцію адміністратора виконувала ліцензована організація, 100% акцій якої прямо або опосередковано належить державі. Але як зазначили в Українській асоціації інвестиційного бізнесу, наразі компанія, що відповідає цій вимозі відсутня. Тож державі слід буде або створити такого адміністратора, або купити вже існуючого.

Кошти Фонду інвестуватиме компанія з управління активами. Саме ця організація, керуючись загальною декларацією Ради, вирішуватиме в які активи вкладати гроші, що надходитимуть від держави для неповнолітніх українців.

Законом передбачається можливість формувати активи Фонду у вигляді грошових коштів, тобто на рахунках в банках (не більше 10% від вартості активів Фонду для недержавних банків), в цінних паперах (виключно у державних облігаціях) та "інших дозволених законодавством".

Список дозволеного не додається, але поміж рядків згадуються банківські метали, ощадні сертифікати та випущені банком облігації.

Облік всіх активів та зберігання цінних паперів здійснюватиме зберігач. Його функцію виконуватиме виключно один з державних банків.

З активів учасників Фонду також оплачуватиметься вартість послуг аудитора та вартість послуг третіх осіб, наприклад, адвокатів, або судові збори.

Міжнародний досвід

Фонди, у яких акумулюють кошти від видобутку корисних копалин, існують у багатьох країнах світу. Передусім, у провідних експортерах нафти.

Мабуть, найвідоміший з них - "Норвезький нафтовий фонд". Думки про його створення почали озвучувати з перших днів, відколи норвежці знайшли нафту на шельфі Північного моря - у 1969 році.

Проте остаточно парламент країни проголосував за створення фонду лише у 1990 році, а перші гроші на його рахунки надійшли лише у 1996 році.

Ідея норвезького фонду проста: відкладати кошти на "чорний день", коли запаси нафти в країні вичерпаються. Наразі нафта займає вагоме місце у норвезькій економіці: на неї припадає близько 40% усього експорту країни, а її виробництво формує близько 17% ВВП Норвегії.

У Нафтовий фонд норвежці спрямовують близько половини доходів від продажу нафти. Ці кошти вкладають у цінні папери. За розрахунками самого фонду, йому належать акції 9123 компаній з 73 країн світу.

На початку цього року фонд продав акції всіх компаній, що займаються видобутком нафти, щоб підтримати перехід на відновлювальні джерела енергії.

З 1998 року розмір фонду виріс у майже 60 разів: з 23 млрд дол до більш ніж 1,35 трлн доларів. Для розуміння, це близько 252 тис дол у розрахунку на кожного норвежця.

Проте Норвегія - далеко не перша країна, яка почала відкладати частину свого нафтового багатства "на чорний день".

Першість тут належить Кувейту. У 1953 році там створили Кувейтську раду з інвестиційних питань - спеціальний державний фонд, який накопичував надлишкові нафтові доходи.

Перший серйозний виклик, який дозволив подолати цей фонд - окупація країни Іраком на початку 1990-х. Після програшу режиму Саддама Хусейна у війні за відновлення незалежності країни, іракська армія винищила майже всі нафтові свердловини Кувейту.

Відбудувати економіку держави вдалося за декілька років саме завдяки накопиченням у спеціальному фонді. За різними розрахунками, для цього тоді витратили близько 85 млрд доларів.

Наразі загальні активи, якими керує Кувейтська рада з інвестиційних питань, становлять близько 692,9 млрд доларів. У розрахунку на кожного мешканця країни ця сума становить близько 162 тис доларів.

Разом з відкладанням коштів у спеціальний стабілізаційний фонд, влада Кувейту відкриває депозитні рахунки кожному новонародженому громадянину. Туди зараховують по 3 тис доларів.

Подібна практика існує і в ОАЕ. Там держава також відкриває рахунок кожному своєму громадянину при народженні. З урахуванням відсотків, по досягненню дитиною 18 років на її рахунку накопичується близько 100 тис доларів.

Крім цього, ОАЕ надають своїм громадянам ще цілу низку фінансових привілеїв. Наприклад, держава видає безвідсоткові кредити молодятам на весілля, а при народженні дитини залишок боргу за цим кредитом списується. Також держава безкоштовно дає молодим родинам земельну ділянку або квартиру.

Великі нафтові доходи дозволяють ОАЕ гарантувати своїм громадянам високу заробітну плату ("мінімалка" у країні становить близько 4 тис дол), пенсію (базовий рівень - 2,8 тис дол), безкоштовну медицину та освіту.

Однак користуватися цими благами можуть лише громадяни країни. А громадянство еміратів має 15% з майже 10 мільйонів жителів ОАЕ. Решта мешканців - трудові мігранти, передусім з Пакистану, Індії та арабських країн.

Дещо інакше з нафтовими надприбутками розпоряджаються у США, зокрема у найбільшому штаті країни - Алясці. У 1976 році там створили так званий "Перманентний фонд", у який відраховувалось близько 25% виручки від продажу нафти.

Головною метою фонду, на відміну від аналогічних фондів в інших країнах, є не накопичення коштів "на чорний день", а виплата "дивідендів" мешканцям штату.

Розмір цих щорічних виплат різний та залежить від прибутковості нафтодобувної галузі. Наприклад, у 2020 році, коли ціни на нафту у світі серйозно впали, розмір "дивідендів" кожному мешканцю штату становив 992 долари. У докризовому 2019 році ця сума перевищувала 1600 доларів.

Чи вистачить грошей

2023 рік стане знаковим не лише з точки зору можливого запуску Фонду майбутніх поколінь в Україні. На цей рік запланована ще одна дуже амбітна реформа - пенсійна.

Саме у 2023 році має запрацювати довгоочікуваний накопичувальний рівень пенсійного забезпечення. Цього року держава відкриє кожному працюючому українцеві у віці до 55 років накопичувальний пенсійний рахунок, на який роботодавець та держава перераховуватимуть внески.

Розмір цих внесків у 2022 році становитиме 2% від фонду оплати праці працівника (по 1% з роботодавця та держави). При цьому, податкове навантаження на роботодавців збільшуватися не буде.

Запуск пенсійної реформи потребуватиме багато грошей.

По-перше, на виплати на накопичувальні пенсійні рахунки працівникам з бюджету, а по-друге, на покриття дефіциту Пенсійного фонду, який суттєво збільшиться.

Кожен відсоток із зарплати, який надходитиме на накопичувальні рахунки громадян, потребуватиме додаткових 22 млрд грн видатків з державного бюджету. Однак, замість того, аби знайти шляхи компенсації цих додаткових видатків, держава у 2023 році навпаки зменшить доходи бюджету, спрямовуючи частину ренти до Фонду майбутніх поколінь.

Та чи вистачить хронічно дефіцитному державному бюджетові України грошей на запуск одразу двох накопичувальних державних фондів протягом лише одного року? Особливо з огляду на те, що у перший рік роботи Фонду майбутніх поколінь доведеться поповнити рахунки всіх дітей, народжених з 2019 року.

І чи не призведуть такі амбітні плани влади до того, що уряд залишиться перед дуже складним з електоральної точки зору вибором: пожертвувати достойними пенсіями своїх сьогоднішніх виборців або відмовитися від інвестицій у майбутнє їхніх дітей?