У парламентському комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг взялися за обговорення нових законопроєктів щодо поводження з відходами. Новина, здавалося б, чудова для країни, буквально заваленої сміттям і практично не здатної його переробляти чи повторно використовувати.

Однак наразі ситуація із проєктами більше насторожує, аніж обнадіює.

Партія влади представила їх відразу три. Однак така внутрішня конкуренція у лавах "Слуги народу" цього разу не тішить.

Принаймні, очевидними є дві небезпеки. Перша - затягування з ухваленням потрібних країні рішень. Друга - поява у майбутньому законодавстві лобістських положень, що не відповідають європейським стандартам та потребам України.

Конкуренція серед "Слуг"

Питання поводження з відходами обговорювали минулого тижня у Раді у рамках круглого столу. Перша публічна дискусія про законопроєкти з цього приводу виявилася зовсім не нудною.

"Авторів можна було би пропустити через детектор брехні. Подивимося, хто відстоює лобістські закони", - напівжартома зауважив ближче до завершення засідання його модератор, народний депутат від "Слуги народу" Олександр Юрченко. Він очолює підкомітет з питань поводження з відходами, який і організував цей захід.

Жарти про детектор брехні звучать по-особливому після того, як низку нардепів-"слуг" звинуватили у підтримці корупційних схем Антона Яценка і змусили пройти дослідження на поліграфі.

Отже, є три гостро конкуруючі законопроєкти - основний і два альтернативних (1, 2). Всі три подані від депутатів фракції "Слуга народу". Це чи не перший випадок аж такої законотворчої неузгодженості всередині правлячої партії.

Лідери та частина співавторів цих законопроєктів досить вороже налаштовані одні до одних.

Публічно прозвучали звинувачення в лобізмі чиїхось інтересів.

А склад авторських груп заплутує ще більше. Наприклад, Олександр Юрченко є серед авторів першого альтернативного законопроєкту, і він же - головний автор другого. А скандально відомий депутат Олександр Дубінський примудрився опинитися в авторських колективах основного законопроєкту та другого альтернативного.

Основний законопроєкт, №2207, був зареєстрований 3 жовтня. Перший альтернативний - 16-го, а відразу ж після нього, в останній день дозволеного на це 14-денного терміну, зареєстрували другий альтернативний.

Такі от маневри дали старт історії, яка ризикує стати далеко не "турборежимною".

І це при тому, що проблема поводження з відходами потребує вирішення ще "на позавчора". Ухвалення рамкового закону про відходи передбачено Угодою про асоціацію з ЄС. Розв'язати проблему сміття обіцяли у передвиборчих програмах і теперішній президент Зеленський, і партія "Слуга народу".

Уроки історії

Згідно з Угодою про асоціацію, ухвалити базований на Директиві № 2008/98/ЄС рамковий закон про відходи Україна повинна була ще до 1 листопада 2017 року.

Законопроєктів на цю тему з євроінтеграційними гаслами за минулі роки було немало.

Однак вони або взагалі не відповідали положенням директив Євросоюзу, або відповідали частково. На жаль, це поширений прийом, про який ЄвроПравда не раз писала за часів Верховної ради минулого скликання - коли під виглядом виконання Угоди про асоціацію в законопроєкт зашивають норми, що зводять нанівець потрібну країні "європейськість", але водночас задовольняють бізнес-інтереси певних осіб чи груп.

"П'ять років закон не ухвалювали через лобізм з боку Ігоря Тинного", - заявив на самому початку парламентської дискусії народний депутат Олександр Маріковський, звинувативши у лобізмі також Американську торгівельну палату, членами якої є бізнеси, що виробляють товари з високим питомим вмістом відходів. Маріковський представляє групу авторів альтернативного законопроєкту 2207-1.

Прізвище Тинного під час цієї дискусії лунало неодноразово. Та й поза нею від представників старої урядової команди та експертного середовища доводилося чути, що його вважають серйозною перешкодою в запровадженні європейських правил у сфері поводження з відходами. Зокрема, Тинному дорікають, що бізнесмен зацікавлений в орієнтації галузі на спалення відходів. "Роздільне збирання відходів у розв'язанні цієї проблеми особливої ролі не зіграє, - переконував він торік у статті для "Економічної правди". - У європейських країнах повторному використанню підлягає лише 20-25% відходів, решту все одно спалюють чи переробляють в енергію".

Однак ці показники не відповідають реальності.

За даними Євростату, у 2017 році понад 46% муніципальних відходів було перероблено або компостовано. Саме ці напрямки є пріоритетом для Євросоюзу і мають стати такими для України відповідно до Угоди про асоціацію.

Та повернімося до української історії. Хай і запізно, але минулий уряд разом із профільними екологічними громадськими організаціями все ж подав законопроєкт "Про управління відходами", який відповідав директивам ЄС і був погоджений з міжнародними партнерами. Щоправда, в парламент законопроєкт надійшов на початку липня 2019 року - отже, враховуючи дострокові вибори, зовсім не мав шансів на ухвалення.

Втім, ці напрацювання не пропали. Принаймні, хочеться на це сподіватися.

На роздоріжжі трьох проєктів

Загалом, усі три законопроєкти є величезними комплексними документами обсягом близько 60-70 сторінок кожен. Аналіз відповідності кожного з них Угоді про асоціації є непростим завданням та потребує висновків профільних експертів. Зрештою, представники авторських колективів домовилися створити зведену таблицю, аби можна було провести порівняльний аналіз. Також усі вони чекають на висновки головного науково-експертного управління Верховної ради.

Втім, виконавчий директор організації "Екологія-Право-Людина" Олена Кравченко вже зараз стверджує, що з трьох проєктів лише перший альтернативний (2207-1) цілком відповідає профільній директиві ЄС і спрямований саме на побудову європейської системи управління відходами в Україні.

Власне, його основою і став проєкт від минулого уряду. До нього, як кажуть автори, додали те, що не мало шансів пройти за минулої влади. Наприклад, жорсткішими стали положення у частині дозвільної системи.

Разом із тим, вже зараз можна виокремити деякі важливі для розуміння подальшого процесу факти, на які звертають увагу причетні до теми фахівці або ж які просто є очевидними.

Зокрема, те, що згаданий вище бізнесмен Ігор Тинний є дуже близьким до теперішнього міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. Вони створювали Українську асоціацію відновлюваної енергетики та тривалий час працювали разом.

Це - одна з підстав його критики з боку частина фракції "Слуга народу". Нещодавно народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк публічно звинуватила міністра у "співпраці" з бізнесменом, заявивши, що "саме Тинний за дорученням Оржеля затверджує претендентів на агентства, які входять до сфери управління Мінекоенерго". Василевську-Смаглюк зазвичай зараховують до "групи Дубінського" у ВР.

Відчутно бракує публічної позиції профільного міністерства.

Варто було би чекати, що міністерство підтримує "перший альтернативний" проєкт, який напрацьований попередниками - але чітких заяв на його підтримку від міністерства немає, попри суперечку з цього приводу в партії влади. За інформацією ЄвроПравди, цей проект, доопрацьований командою реформ колишнього Мінприроди (ця структура досі діє в нинішньому міністерстві) був готовий ще на початку вересня - однак ходу в міністерстві йому чомусь не дали.

Переважно саме про цей проєкт, що зареєстрований за №2207-1, понад дві години говорили на зустрічі у ВР.

Його положення відтворюють стандарти ЄС у питаннях ієрархії поводження з відходами, розширеної відповідальності виробника, запровадження принципу "забруднювач платить", дозвільної системи тощо. Передбачається, що до законопроєкту буде підготовлено низку вузькоспеціалізованих законів: про батареї та акумулятори, відходи електричного та електронного обладнання, відходи упаковки тощо.

Тобто передбачено ґрунтовну всеосяжну реформу за зразком Євросоюзу. Водночас до 2207-1 є низка слушних зауважень, в тому числі від представників органів місцевої влади.

Інші законопроєкти за браком часу так детально не обговорювали. Однак експерти-екологи стверджують, що в них є низка суттєвих проблем.

Зокрема, пов'язаних зі спалюванням сміття.

Законопроєкт 2207 взагалі не містить вимог до умов спалювання та до обладнання. 2207-1 відтворює положення Директиви ЄС, у 2207-2 вимоги також прописано непогано. Температурний режим є критично важливим, оскільки високі температури мінімізують потрапляння в атмосферу шкідливих речовин при спалюванні певних відходів. Але чим вищі вимоги до температури роботи сміттєспалювальних заводів - то більше коштів їхні власники мусять вкладати в обладнання та технології.

У законопроєкті 2207-2 дуже мало уваги приділено розширеній відповідальності виробника (РВВ).

Це - один з найважливіших принципів управління відходами у ЄС.

За ним виробники продукції несуть відповідальність і за відходи з неї; приміром, виробники напоїв у пляшках мають збирати ці пляшки на переробку, або ж будуть зобов'язані сплатити екологічний збір за їхню утилізацію.

В основному та першому альтернативному законопроєктах РВВ розписано дуже ґрунтовно.

Ще одна відмінність проєктів - у кількості категорій сміття для сортування. В основному їх чотири, в "першому альтернативному" - шість (а що більше сортуєш, то менше спалюєш). Законопроєкти також відрізняються положеннями щодо надання дозволів та ліцензій - це теж може бути суттєвим і таким, що впливатиме на ефективність функціонування системи.

Позиція Ігоря Тинного

Оскільки в тексті неодноразово з'являється прізвище Тинного, і автори кількох проєктів виступили зі звинуваченнями на адресу бізнесмена, ЄвроПравда зв'язалася також із ним.

Ігор Тинний заперечив свій вплив на зміст будь-якого з трьох законопроєктів, але виявився обізнаним про їхній зміст.

"Мені видається безглуздим, що одна партія зареєструвала три законопроєкти, не розібравшись, поспіхом, без обговорення, - каже підприємець. - Особисто я жодного з цих проєктів не писав і не пишу, але протягом багатьох років намагаюся сприяти в ухваленні належного законодавства. Тому я зустрічався зі співавторами законопроєктів, і ми їх аналізували. У живому спілкуванні принаймні двоє визнали, що є недоліки і треба їх доопрацьовувати. Оце і є мій ступінь впливу".

Ігор Тинний додає, що у кожному з трьох законопроєктів є ідеї, які йому імпонують - а є й такі, що не подобаються.

Примітно, що заяви бізнесмена повністю суперечать тому, в чому його звинувачують.

Зокрема, однією з основних його претензій до "основного" проєкту 2207 (у лобіюванні якого його звинувачують у фракції "Слуга народу") є саме відсутність там вимог до температурного режиму спалювання.

Тинний виступає за запровадження розширеної відповідальності виробника і за ухвалення низки спеціалізованих законів на додачу до рамкового (тобто те, що просуває "експертний" проєкт 2207-1), однак вважає, що всі вони мають запрацювати одночасно.

Ігор Тинний наголошує, що без законодавства, яке повністю відповідатиме директивам ЄС, в українську сферу поводження з відходами не прийде серйозний європейський інвестор.

Варто зазначити, що бізнесмен підтвердив зв'язок з міністром енергетики та захисту довкілля Олексієм Оржелем і не заперечив, що з ним радяться щодо персоналій у керівництві в українських державних компаніях енергетичного сектора, ситуацію в яких він добре знає. Однак він запевняє, що не використовує це для просування власних інтересів.

"Ми п'ять років працювали разом, регулярно спілкуємося,. Ви ж радитеся з тими, кому довіряєте? - каже бізнесмен. - Той факт, що міністр зі мною товаришує, дратує тільки одну групу людей - пов'язаних з олігархом Коломойським".

Варто додати, що і Дубінського, і Василевську-Смаглюк зазвичай зараховують до умовної "групи Коломойського" в парламенті.

Що далі?

Перспективи наразі не надто зрозумілі.

Автори законопроєктів домовилися продовжити дискусію - однак результативною вона може бути лише за відмови від лобіювання чиїхось приватних інтересів, якщо таке справді є.

Інакше наслідком буде повторення попередньої ситуації: урядовці та законотворці роками товктимуть воду в ступі, а Україна тим часом все більше перетворюватиметься на великий смітник.

Не зрозуміло, що буде далі із цими трьома законопроєктами технічно. Наразі не схоже, що хтось збирається відмовитися від свого варіанта. Цілком можливо, на перше читання у сесійну залу парламенту підуть усі три - тоді, знову ж, шанси на якісний закон значно зменшуються. Тим більше - зважаючи на вагу лобістів.

Та є те, що радикально відрізняє ситуацію від попередніх років.

Відповідальність за надзвичайно потрібну Україні реформу - або за її провал - тепер повністю та неподільно лежить на партії влади.

А отже, для "Слуги народу" ця надзвичайно потрібна і водночас дуже чутлива реформа стане серйозним тестом: чи справді вони відрізняються від тих, кого "зробили разом"?