Уперше за всі роки перебування в кріслі голови НАБУ Артем Ситник не відчував себе вальяжно. Він не готовий був до складних запитань і вважав, що засідання комітету буде для нього такою собі прогулянкою в дощову погоду. І помилився.

Поведінка Ситника тримається на одному постулаті: мене ніхто не зачепить, а моя недоторканність гарантована за океаном. І навіть зараз, після двогодинної екзекуції, Ситник вважає, що насправді це проста буря, яка вщухне вже завтра чи післязавтра.

Нардепам потрібно було майже дві години, щоб Ситник видавив із себе, що готовий відсторонити ключового гравця своєї команди Гізо Углаву. Чому ключового? Бо саме він є головним комунікатором з посольствами і саме він є переговорником НАБУ з вищими представниками української влади.

Щодо всіх інших фігурантів, то поки їхня доля невідома. І тут ми підходимо до ключового моменту: три роки Ситник створював міф, не дуже відомий широкому загалу, але прекрасно відомий в елітах, що всі детективи у нього незалежні і на них не мають впливу ні сам Ситник, ні тим більше Углава. Розслідування Бігуса показало, що ніякої незалежності нема. Є чітка вертикаль, і тепер багато хто вважатиме, що ця вертикаль корупційна. Цей момент дуже важливий, він забирає у Ситника поле для маневру.

Головне питання полягає в тому, чи будуть тепер Ситника "добивати" і чи є в нього друзі, крім Шабуніна?

Наскільки нам стало відомо, вчора після засідання комітету найближче оточення голови НАБУ висловило дві наступні думки: з Углавою треба потягти час і поки не відсторонювати (остаточне рішення буде прийнято сьогодні-завтра); нічого страшного не відбулося, Ситника всі похвалили і практично всі висловилися в тому плані, що завтра-післязавтра ця буря вщухне і потім за пару тижнів НАБУ вивалить на когось компромат.

Частково, оточення Ситника має рацію. Самому Ситнику нічого не загрожує. Але не треба забувати, що вчорашній скандал викрив одну дуже важливу інформацію: НАБУ займається вибірковим правосуддям, де одним пропонується закон, а іншим беззаконний "бєспрєдєл". І тепер, навіть при невеликому інформаційному шумі, а він буде підтримуватися, Ситник буде все більше і більше замараним.

Вчорашній день має виключно символічне значення: НАБУ перестало бути священною коровою, осередком чесних і порядних людей.

Тепер перед керівництвом НАбУ стоїть дилема: швидко звільнити (арештувати) фігурантів справ чи грати у гру "ми своїх не здаємо. Власне, від цього вибору і залежить майбутнє цієї команди антикорупціонерів.

Але весь попередній досвід говорить, що до різких кроків в НАБУ не готові. Тим більше що там бояться появи свого Павлика Морозова, який через багато обставин цього життя може вийти на прес-конференцію і розповісти про те, як детективів змушують копати під одних і, навпаки, закривати очі на інших.

Ситник не готовий до гнучкості і до політичних рішень. Досі він жив в тепличних умовах, і до публічних ігор він не готовий. Він живе в парадигмі "свій-чужий", де немає політичних напівтонів. І це при тому, що у своїй роботі, як ми це вчора побачили, набісти прекрасно розрізняють ці самі напівтони.

Зараз почався такий собі квест: буде знищено імідж НАБУ до початку роботи Антикорупційного суду чи ні? Можна ставити ставки. І поки антикорупціонери не хочуть зрозуміти, що відтягування часу з рішенням по Углаві і десятку детективів перетворює їх в масовій свідомості на прогнилу корупційну структуру з необмеженими повноваженнями.