Торік Україна отримала від своїх громадян, що працюють в Євросоюзі, понад дев'ять мільярдів доларів. Ця сума перевищує річний обсяг прямих іноземних інвестицій в українську економіку за будь-який рік з 2014-го. Гроші надходять не від корпорацій і не через міжнародні фонди. Їх переказують люди, які щомісяця відпрацьовують зміни на польських заводах, чеських складах і будівельних майданчиках Берліна. Цей потік став структурним чинником валютного ринку України - і розуміти його варто не лише тим, хто сам заробляє за кордоном.

Звідки надходять гроші: три головні країни і цифри по кожній

Польща залишається найбільшим джерелом. Станом на середину 2026 року в польській системі соціального страхування ZUS офіційно зареєстровано близько 856 тисяч громадян України. Це лише ті, хто оформлений легально і з кого сплачуються внески. Реальна кількість людей, що перебувають у Польщі та мають дохід, вища.

Середня зарплата українського працівника на польському виробництві або складі - 4 300-5 800 злотих брутто на місяць. На руки, після ZUS та податку, виходить 3 100-4 000 злотих. Оренда кімнати або місця в гуртожитку - 700-1 200 злотих. Їжа і транспорт - ще 600-900. Тобто реально відкладати або переказувати додому можна 1 000-1 800 злотих щомісяця. При курсі близько 11 гривень за злотий це 11 000-20 000 гривень. Не всі переказують все - частина відкладає вже на польський рахунок. Але якщо прийняти, що середній заробітчанин з Польщі надсилає в Україну еквівалент $300 на місяць, то 856 тисяч осіб - це $257 млн щомісяця, або понад $3 млрд на рік тільки з Польщі.

Чехія - на другому місці. За різними оцінками, там офіційно зайнято близько 143 тисяч українців. Зарплати в чеській обробній промисловості і будівництві вищі за польські: кваліфікований фахівець отримує 40 000-60 000 крон брутто, некваліфікований - 30 000-38 000. На руки - 22 000-44 000 крон. Вартість оренди в Брно або Острава нижча, ніж у Празі, але загалом витрати на проживання в Чехії на 15-20% більші, ніж у середньому польському місті. Внесок чеського сегменту в загальноукраїнські перекази - за оцінками, $700-900 млн на рік.

Німеччина стала помітним напрямком після 2022 року. Точна кількість українців, що офіційно працюють в ФРН, досі погано простежується в єдиній статистиці, але за даними Федерального відомства з праці, у 2025 році їх було близько 180-220 тисяч. Мінімальна погодинна ставка в Німеччині - 14,82 євро, повний місяць дає близько 2 400 євро брутто. Після податків і відрахувань - 1 600-1 900 євро. Оренда в середньому по Баварії та Баден-Вюртемберзі - 700-1 200 євро. Залишається менше, ніж здається з цифри брутто, але переказувати $300-600 на місяць реально. При 200 тисячах осіб це ще $720 млн-1,4 млрд на рік.

Решта - Італія, Іспанія, Чорногорія, Велика Британія, Нідерланди - дає ще кілька мільярдів у сумі. Загальний підсумок за 2025 рік, за даними платіжного балансу НБУ по статті приватних переказів, - близько $9,4 млрд.

Як ці гроші потрапляють в Україну і де губляться

Переважна більшість переказів сьогодні йде не через Western Union. Використовують Wise, Revolut і прямі банківські перекази на картки ПриватБанку або monobank. Wise і Revolut дають курс, близький до міжбанківського, комісія - 0,3-1,5%. Банківський переказ через SWIFT - дорожче і довше, але звичніший для тих, хто відкрив рахунок у польському mBank або PKO BP.

Тут є важлива деталь: частина грошей просто не потрапляє в офіційну статистику переказів. Люди везуть готівку при кожному приїзді. Передають через попутників. Купують товари в ЄС і відправляють посилками. НБУ фіксує лише ту частину потоку, яка проходить через банківські канали або ліцензованих платіжних агентів. Реальна цифра трансферів більша за $9,4 млрд - але наскільки, ніхто точно не знає.

Є й зворотний рух. Родини в Україні, які отримують долари або євро, нерідко зберігають їх готівкою або у валютному депозиті, а не конвертують одразу. Це знижує безпосередній вплив переказів на пропозицію валюти на ринку - хоча і не скасовує його.

Що $9 млрд означають для курсу гривні

НБУ утримує керований курс гривні через валютні інтервенції: регулятор продає долари з міжнародних резервів, щоб задовольнити попит і не дати курсу різко злетіти. Станом на вересень 2026 року офіційний курс - 44,66 грн/$ при міжбанківських котируваннях 44,64-44,68. Резерви НБУ тримаються на рівні близько $43 млрд.

Щомісячні інтервенції НБУ у 2025-2026 роках коливалися в діапазоні $1,5-3,5 млрд залежно від сезону і попиту. За рік це $18-35 млрд нетто-продажів валюти. Велику частину цього попиту покривають надходження від міжнародних партнерів, але приватні перекази - ще одна складова пропозиції долара на ринку.

Якщо $9,4 млрд переказів протягом року розподілити рівномірно, щомісяця в систему надходить близько $780 млн через банківські канали. Це приблизно 25-40% від середньомісячного обсягу інтервенцій НБУ. Не вся ця сума потрапляє на міжбанк одразу - частина осідає у валютних вкладах. Але сам факт регулярного інвалютного припливу знижує навантаження на резерви.

Простіший спосіб зрозуміти масштаб: якби приватні перекази зникли повністю, НБУ довелося б або витрачати резерви приблизно на $800 млн більше щомісяця, або дозволити курсу скоригуватися. При резервах у $43 млрд і без переказів запас міцності скоротився б приблизно на 2,5 місяці. Це не катастрофа сама по собі - але суттєва зміна в рівнянні.

Ризики, про які рідко говорять

Переказний потік не є стабільним за природою. Він залежить від двох речей: скільки людей перебуває за кордоном і скільки з них активно надсилають гроші додому. Обидва параметри можуть змінитися - у будь-який бік.

Перший сценарій - інтеграція. Українці, які живуть в ЄС третій-четвертий рік, дедалі частіше перевозять сім'ю до себе або формують побут на місці. Коли родина об'єднується за кордоном, потреба у щомісячному переказі в Україну різко скорочується. Людина все ще заробляє в Польщі - але тепер витрачає там же.

Другий сценарій - повернення. Якщо умови в Україні покращаться і частина заробітчан повернеться, переказний потік впаде просто через зменшення кількості відправників. При цьому попит на валюту всередині країни може зрости, якщо люди, що повернулися, купуватимуть нерухомість або обладнання. Для гривні це означає одночасне зниження пропозиції і зростання попиту на іноземну валюту - стресова комбінація.

Третій сценарій - зміна маршрутів. Якщо Польща або Чехія введуть обмеження на перекази або трансферні сервіси підвищать комісії, частина потоку перейде в готівку і «сірі» канали. Офіційна статистика впаде, хоча реальний рух грошей залишиться. НБУ втратить видимість і можливість прогнозувати.

Що це означає для тих, хто тільки планує поїхати

З макроекономічної точки зору кожен новий українець, який виїжджає на легальну роботу в ЄС і регулярно переказує частину доходу додому, робить невеликий, але реальний внесок у валютну стабільність. Це не метафора - це буквально позиція в платіжному балансі країни.

З особистої точки зору різниця між $300 і $600 на місяць переказів залежить не від країни, а від умов конкретного контракту і від того, наскільки грамотно підібраний роботодавець. Агенції, які спеціалізуються на офіційному працевлаштуванні в ЄС, дають суттєво різні результати: одні підбирають позиції з мінімальною зарплатою, інші - з понаднормовими, житлом від компанії і контрактом типу umowa o pracę. Різниця в нетто за рік - від 30 до 80 тисяч гривень. Актуальні вакансії від перевірених роботодавців зі зрозумілими умовами контракту зібрані на сторінці робота за кордоном.

Коротко про головне