Про проблему гендерної нерівності найчастіше згадують під час політичних баталій. Люди сперечаються, яка стать має більше привілеїв, кому простіше побудувати кар'єру, чи існує патріархат і, чи справедливо, що жінки отримують меншу заробітну плату.

У цих суперечках часто не вистачає конструктиву. Цьогорічна лауреатка Нобелівської премії Клаудія Голдін присвятила життя науковому дослідженню цієї проблематики та її впливу на економіку.

Актуальність її роботи сьогодні більша, ніж може здатися на перший погляд.

Чому це актуально?

Премію Шведського центрального банку на честь хіміка та інженера Альфреда Нобеля, більш відому як Нобелівська премія з економіки, традиційно отримує людина, чиї дослідження в сучасному світі фінансів мають особливе значення.

Торік премію присудили ексголові Федеральної резервної системи Бену Бернанке та економістам Дугласу Даймонду і Філіпу Дівбігу, дослідження яких свого часу допомогли подолати глобальну фінансову кризу 2008 року. Це був той ще виклик для всього світу.

Цьогорічна переможниця досліджувала питання гендерної рівності, яке в останнє десятиліття поступово перетворюється з політичного наративу на реальну економічну потребу.

Залучення більшої кількості жінок у високопродуктивні галузі економіки не тільки стимулюватиме зростання ВВП та конкуренцію на ринку праці, але й може розв'язати давно наболілі проблеми.

У багатьох розвинених країнах вже багато років падає народжуваність. Робітників в окремих галузях уже не вистачає, а гальмування економічного зростання може штовхнути світ у чергову кризу. Сучасна промисловість не може замінити роботами всіх людей, що виходять на пенсію. Автоматизація банально не встигає за демографічними тенденціями.

Єдиного рецепта розв'язання цієї проблеми немає, тому країни часто застосовують цілий комплекс заходів. Дефіцит робочої сили найчастіше компенсують залученням мігрантів та поступовим розмиванням вікових бар'єрів: на роботу запрошують молодих людей та залучають до праці пенсіонерів. Також створюють більш сприятливі умови для залучення до роботи жінок.

Жінки, як правило, менше представлені на ринку праці, а особливо у високопродуктивних галузях. Наприклад, серед далекобійників їх лише кілька відсотків. Західний світ зараз потерпає від нестачі водіїв, тому ситуацію намагаються змінити й залучати жінок на цю традиційно "чоловічу" професію.

Для цього держави запроваджують різноманітні пільги для сертифікації жінок та створення для них комфортних умов.

Подібна ситуація, коли економічна потреба переважує традиції та стереотипи, зараз спостерігається у багатьох "робітничих" професіях. Фактор фізичної сили вже не є такою конкурентною перевагою, як у минулому столітті, тож спроможність жінок опановувати раніше недоступні для них професії дедалі більша.

Щоб економіка отримала "бонус" у вигляді залучення великої кількості жінок на найбільш затребувані спеціальності, потрібно думати не тільки про підвищення зарплат, але й врахувати гендерні відмінності.

Чому жінки не працюють в тих чи інших професіях? Чому вони не отримують стільки ж скільки й чоловіки? Що їм взагалі заважає замінити чоловіків в роботі? Проблема у фізичних даних чи соціальних упередженнях? Як залучити на ринок праці більше жінок і ще більше не зашкодити народжуваності?

Щоб все це зрозуміти, потрібні ґрунтовні дослідження місця жінки на ринку праці. Цим і цінні сьогодні дослідження Клаудії Голдін - цьогорічної переможниці Нобелівської премії з економіки.

Суть дослідження

Раніше в науці популярним було судження: чим більше зростає економіка - тим більше жінок представлено на ринку праці. Тому з часом проблема гендерної нерівності вирішиться сама по собі.

Проте Клаудія Голдін у своєму дослідженні історії ринку праці це спростувала. Вона дослідила дані 10 тисяч жінок з Філадельфії та виявила, що у 18-19 сторіччях жінки набагато більше працювали, ніж у 20-му.

Низька залученість жінок у ринок праці є певним феноменом початку 20 століття. Індустріалізація зробила "традиційні" навички та фізичні якості жінок менш затребуваними на ринку праці, тож соціум віддавав заміжнім жінкам роль домогосподарок.

Ситуація почала змінюватись лише у 50-ті роки з розвитком сфери послуг, освіти та охорони здоров'я. Саме тому зараз жінки поступово збільшують свій внесок у світовий ВВП.

Але що це нам дає на практиці? Перш за все розуміння, що становище жінок на ринку праці визначається не рівнем розвитку економіки, а цілою низкою соціальних факторів.

Наприклад, кар'єрне зростання жінок часто гальмує потреба догляду за дитиною. Більшість з них йдуть у декретну відпустку і до підліткового віку дитини не можуть повністю розкрити свій потенціал.

З самою можливістю жінки "випасти" з професійного життя зараз пов'язана купа упереджень. І мова не лише про дискримінацію жінок з боку керівників.

Голдін визначила, що упередження самих жінок щодо свого місця на ринку праці впливає на їхній успіх у майбутньому. В середині 1950-х років жінки обирали базову освіту з прицілом на те, що вони не зможуть побудувати успішну кар'єру і будуть багато років доглядати дитину.

У підсумку наприкінці 20-го століття технологічний розвиток вже давав можливості жінкам для самореалізації, а ринок праці пропонував багато варіантів для професійного зростання. Однак деякі жінки "традиційно" не ризикували планувати насичену кар'єру, зважаючи на досвід минулих поколінь.

Ключові роботи Голдін писались у 90-х роках, тому багато з її висновків здаються нам сьогодні очевидними. Власне, в цьому і полягає її заслуга.

І сьогодні, коли політики ставлять перед собою завдання залучати на ринок праці більше жінок, під час пошуку ефективних стимулів, так чи інакше вони спиратимуться на дослідження реальних причин гендерної нерівності в економіці, а не сподіватимуться, що проблема колись вирішиться сама по собі.