Через шість місяців війни в Ірані найпотужніший у світі нафтовий альянс, ОПЕК+, опинився у незвичному становищі: не в змозі впливати на ринок, який він колись допомагав формувати.

Війна, яка закрила головний експортний маршрут для близькосхідної нафти й пошкодила енергетичну інфраструктуру в кількох країнах ОПЕК, підірвала частку групи на ринку, а разом з нею і її здатність впливати на ціни. Її заяви й політичні рішення вже майже не впливають на нафтові ринки.

Натомість скорочення імпорту китайської сирої нафти стало однією з домінуючих тем 2026 року, допомагаючи збалансувати нафтові ринки на тлі того, що аналітики називають найгіршим перебоєм у постачанні.

На країни ОПЕК+ припадало близько 40% світового видобутку нафти в липні, показують розрахунки Reuters, засновані на даних Міжнародного енергетичного агентства (МЕА).

Це менше, ніж понад 48% до нападу США й Ізраїлю на Іран наприкінці лютого, хоча близько чотирьох-п'яти відсоткових пунктів спаду було зумовлено виходом Об'єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК у травні.

На основну групу ОПЕК+ із семи виробників, включаючи Саудівську Аравію й росію, у липні припадала лише чверть світового видобутку нафти.

Війна зменшила здатність ОПЕК+ швидко збільшувати або скорочувати постачання, фактично закривши Ормузьку протоку, ключовий експортний маршрут для провідного виробника ОПЕК Саудівської Аравії та інших членів, таких як Ірак і Кувейт.

З березня основна група ОПЕК+ оголосила про шість підвищень видобутку нафти. Проте через блокаду Ормузької протоки більшість із цих рішень так і не були реалізовані. Вони мали мінімальний вплив на ціни, за винятком липня, коли короткочасне припинення вогню між США й Іраном викликало надії на відновлення роботи стратегічного маршруту.

Контраст із 2019 роком вражає. Тоді ОПЕК+ і президент США Дональд Трамп під час свого першого терміну регулярно стикалися через ціни на нафту, і трейдери уважно стежили за рішеннями ОПЕК+ через їхній потенційний вплив на ринок.

У той час ключовим питанням було те, скільки нафти ОПЕК+ вирішила видобувати. Зараз увагу зосереджено на тому, скільки нафти фізично може бути вироблено та експортовано на тлі війни на Близькому Сході.

Одним із найбільш чутливих наслідків зростання цін цього року стало різке скорочення імпорту китайської нафти. З початку війни Китай купив приблизно на 400 млн барелів нафти менше, ніж за аналогічний період торік.

Це зниження призвело до заборони на експорт палива, зниження обсягів перероблення й зростання використання електротранспорту.

Ця тенденція ще більше підкреслює зростаючу роль Китаю у балансуванні світових нафтових ринків. Раніше така функція майже повністю асоціювалася з ОПЕК+, яка виступала головним виробником, здатним змінювати обсяги видобутку.

Слабший попит на нафту з боку Китаю допоміг обмежити зростання цін цього року. Водночас його купівельний бум минулого року, який, можливо, становив до половини зростання світового попиту на нафту, допоміг підтримати ринок.