Президент США Дональд Трамп все більше покладається на невелику групу радників, які надають йому критичну інформацію, коли він зважує, чи варто віддавати наказ про військові дії в Ірані, спрямовані проти його ядерної програми.

Про це NBC News повідомили два посадовці Міністерства оборони і високопоставлений представник адміністрації, передає "Європейська правда".

Незважаючи на те, що Трамп регулярно запитує широку групу людей, що, на їхню думку, він повинен робити, він схильний приймати багато рішень з невеликою кількістю посадовців адміністрації.

Серед цих людей, зокрема, віцепрезидент Джей Ді Венс, керівниця апарату Білого дому С'юзі Вайлз, заступник керівника апарату Стівен Міллер і держсекретар Марко Рубіо, який також є тимчасовим радником з питань національної безпеки, сказав високопосадовець адміністрації.

Трамп також покладається на свого посланника на Близькому Сході Стіва Віткоффа, коли зважує рішення, які належать до його портфоліо, сказав посадовець.

Вирішуючи, чи втягувати Сполучені Штати безпосередньо у війну з Іраном, Трамп в чомусь розширив своє коло, а в чомусь звузив його. Він відсунув на другий план директорку Національної розвідки Тулсі Габбард, яка виступає проти американських ударів по Ірану, і не звертається до міністра оборони Піта Гегсета в рамках процесу прийняття рішень, за словами обох посадовців Міноборони і високопоставленого представника адміністрації.

Речник Міністерства оборони Шон Парнелл заперечив твердження про те, що Гегсет не брав активної участі в цьому процесі.

"Це твердження є абсолютно неправдивим. Міністр розмовляє з президентом по кілька разів на день щодня і був з президентом в ситуаційній кімнаті на цьому тижні", - сказав Парнелл.

Трамп слухає генерала Дена Кейна, голову Об'єднаного комітету начальників штабів, генерала Еріка Куріллу, командувача Центрального командування США, і директора ЦРУ Джона Реткліффа, повідомили співрозмовники.

На відміну від практично всіх президентів до нього з часів Другої світової війни, Трамп не покладається на високопосадовців, які ретельно готують зовнішньополітичні та військові варіанти, а потім обговорюють їх з ним у структурований, обдуманий спосіб, згідно з двома джерелами, обізнаними в цьому питанні.

Він обговорює зовнішню політику з посадовцями своєї адміністрації, а також з безліччю іноземних лідерів і контактів за межами уряду. Але ці дискусії мають більш неформальний і вільний характер. Як наслідок, у посадовців або вищого військового командування, ймовірно, менше можливостей поставити під сумнів його припущення або висловити занепокоєння з приводу того чи іншого курсу дій, зазначили джерела.