[thumb=left][/thumb]Угорщина та Словаччина мають технічні та економічні можливості, щоб відмовитися від російських нафти та газу, але не роблять цього. Про це йдеться у звіті Центру дослідження демократії (CSD, Болгарія) та Центру дослідження енергетики та чистого повітря (CREA, Фінляндія).

Дії цих країн суперечать загальній стратегії ЄС щодо енергетичної безпеки та санкційної політики проти Росії, особливо на тлі успішного досвіду інших країн регіону, таких як Болгарія.

Документ аналізує залежність Угорщини та Словаччини від російських енергоносіїв (нафти, газу та ядерного палива) після повномасштабного вторгнення в Україну. У ньому стверджується, що ці країни, користуючись винятками з санкцій ЄС, не тільки не зменшили свою залежність, а й збільшили її.

У звіті "The Last Mile" зазначається, що для підтримання санкційної політики ЄС та довгострокової енергетичної безпеки Центральної Європи відмова від російських енергоносіїв є не лише можливою, а й необхідною.

"Болгарія вже довела, що скасування винятку з санкцій ЄС та припинення залежності від російської нафти є цілком можливим, здійснивши блискавичний перехід від залежності від російських енергоносіїв. Відтоді країна спостерігає стабільні ціни на паливо або навіть такі, що падають", - йдеться в документі.

Нафтова залежність

Угорщина та Словаччина мають доступ до трубопроводу з Хорватії, пропускна здатність якого (14,4-16,4 млн тонн на рік) перевищує сукупну потребу обох країн (не більше ніж 11,1-12,2 млн тонн). Обидва нафтопереробні заводи в цих країнах технічно здатні переробляти неросійську сиру нафту, що було доведено у 2019 році, коли в нафтопровід "Дружба" потрапила забруднена російська нафта.

Попри наявність альтернативи, у 2024 році залежність Угорщини від російської сировини зросла до 86% (порівняно з 61% до повномасштабного вторгнення), а Словаччина залишається залежною на рівні майже 100%.

Газова залежність

Альтернативні маршрути постачання газу мають пропускну здатність, що в три з половиною рази перевищує поточні російські постачання.

Греція, Болгарія, Румунія, Сербія та Угорщина побудували інтерконектори та регазифікаційні заводи, що дозволяють реверсні постачання та імпорт неросійського газу зі світового ринку.

Наприклад, Трансбалканський трубопровід, який раніше транспортував російський газ, тепер може використовуватися для транспортування газу із грецьких та турецьких терміналів скрапленого природного газу (LNG) до Центральної Європи, Молдови та України. Також існують інтерконектор Словаччина-Польща (з потужністю, що перевищує річне споживання Словаччини) та зв'язок з Австрією, що є потужним газовим хабом.

Маючи такі можливості, Угорщина та Словаччина продовжують покладатися на російський газ. Їхня спільна залежність зросла з 57% у 2021 році до 70% у 2024 році.

Залежність від ядерного палива

Угорщина та Словаччина історично залежать від Росатома, який постачає паливні збірки для реакторів ВВЕР радянського зразка.

Обидві країни значно збільшили імпорт російського ядерного палива після вторгнення Росії в Україну, накопичуючи запаси. У 2024 році їхній спільний імпорт був на 105% вищим за рівень 2021 року.

І хоча вони роблять кроки до диверсифікації (Угорщина підписала контракт з Framatome, а Словаччина - з Westinghouse), участь Росатома в розширенні АЕС створює довгострокову технологічну та фінансову залежність від Кремля.