Сварка у Білому домі між президентами США й України вразила європейських лідерів і показала ключову роль Джей Ді Венса у формулюванні зовнішньої політики Дональда Трампа.

Віцепрезидент просто увірвався на світову арену. І багатьох цікавить - що керує його світоглядом?

Перший серйозний закордонний виступ Венса на Мюнхенській безпековій конференції став для багатьох повною несподіванкою.

Він лише побіжно згадав про війну в Україні, яка є найкривавішим конфліктом у Європі з часів Другої світової. І використав свій дебют на міжнародній арені, щоб вилаяти близьких союзників Америки в питаннях міграції й свободи слова, заявивши, що європейський істеблішмент - антидемократичний.

Він звинуватив їх в ігноруванні волі своїх народів й поставив під сумнів спільні цінності, для захисту яких вони об'єдналися із США.

"Якщо ви біжите в страху перед своїми виборцями, Америка нічого не може для вас зробити. І якщо вже на те пішло, ви нічого не можете зробити для американського народу, який обрав мене й обрав президента Трампа", - заявив Венс.

Це був сміливий і, можливо, несподіваний спосіб заявити світу про себе, який добряче розізлив європейських союзників.

За кілька днів Венс знову опинився у центрі уваги, вступивши в суперечку з президентом Зеленським, якого звинуватив у невдячності за надану Україні допомогу.

Однак для тих, хто уважно стежив за кар'єрним шляхом Венса, ці два епізоди не стали несподіванкою.

Віцепрезидент представляє інтелектуальне крило консервативного руху, що дбає про втілення ідей трампізму і, зокрема, його головної мантри "Америка насамперед" за межами країни.

У своїх роботах та інтерв'ю Венс обстоює ідеологію, яка, схоже, об'єднує інтереси американських робітників, глобальних еліт та роль США на світовій арені.

Під час передвиборчої кампанії Трампа Венс переважно спілкувався із пресою й нещадно критикував демократів - звична роль "бойового пса", яку традиційно виконують помічники кандидата в президенти.

І якщо спочатку нестандартна роль Ілона Маска в адміністрації Трампа відсунула його на другий план, то мюнхенська промова й перепалка в Овальному кабінеті підняли статус заступника Трампа на новий рівень.

Це також змусило замислитись над звивистим ідеологічним шляхом Венса у консервативному русі, й над тим, у що він по-справжньому вірить.

"Він радше прагматик, ніж ідеолог, - каже Джеймс Орр, доцент відділення філософії релігії в Кембриджському університеті та друг Венса, якого той називає своїм "британським шерпом".

"Він чітко формулює, що відповідає американським інтересам, а що ні, - пояснює Орр. - А американські інтереси - це не якась абстрактна утопія чи набір ідей, це - інтереси американського народу".

У своїх промовах Венс неодноразово звертався до тези "Америка понад усе" - або, можливо, "американці понад усе", розділяючи те, що він називає економічною й зовнішньополітичною ортодоксією Вашингтона за кордоном, та боротьбою збіднілого американського робітничого класу всередині країни.

На Республіканському національному з'їзді минулого літа він нарікав, що в маленьких американських містах "робочі місця віддають мігрантам, а дітей відправляють на війну". А тодішнього президента Джо Байдена звинуватив у "півстолітній підтримці усіх політичних ініціатив, що роблять Америку слабкішою й біднішою".

Однак Венс - це ще й людина, що отримала суворе виховання в бідній родині з аппалачським корінням. Його мемуари про сім'ю й культуру "Сільська елегія" стали бестселером. А політичні погляди зазнали неймовірної трансформації.

2016 року він активно критикував Трампа, називав його "ідіотом" й "американським Гітлером".

У своїй книзі він звинувачував у тяжкому становищі сільської бідноти окремих людей.

Але нещодавно змінив свою думку й переклав цю провину на еліти - групу, яку він визначає як демократів, традиційних республіканців, лібералів, корпоративних лідерів, глобалістів та науковців.

У своїх виступах Венс регулярно заявляє, що "Америка - це не просто ідея... Америка - це нація".

Він доповнює цю заяву жартом про родинний цвинтар в Кентуккі, де, за його словами, колись поховають його самого, дружину та їхніх дітей. Він твердить, що сім'я і батьківщина важливіші за деякі традиційні ідеї Америки.

На думку Венса, пріоритетом адміністрації Трампа має стати покращення життя американців, що мешкають у країні впродовж багатьох поколінь і при цьому не отримують практично нічого з її величезного багатства.

Род Дрехер, консервативний американський письменник, який також є другом віцепрезидента, розповів, що ідеї Венса випливають з переконання, що "помірковані республіканці... не змогли запропонувати нічого, щоб зупинити так звані вічні війни".

"Вони також не змогли нічого запропонувати простим американцям, таким, як сам Венс. Та які економічно страждають від глобалізму, наслідків масової міграції та фентанілу (синтетичний опіоїдний анальгетик. - Ред.)".

"Але Дональд Трамп змінив його погляди", - вказує Дрехер BBC.

Як і його бос, Венс є активним користувачем інтернету. Часто з'являється в X, де вступає в різноманітні суперечки.

А його виступи на ультраправих подкастах наробили багато галасу.

Так, в інтерв'ю 2021 року, яке він дав ексведучому Fox News Такеру Карлсону, Венс назвав політиків-демократів "купкою бездітних кошатниць з нещасним життям", натякаючи на Каммалу Гаріс, що виховує двох дітей свого чоловіка Дага Емхоффа.

Венс одружений з донькою індійських іммігрантів, не належить до руху "альтернативних правих", хоча й поділяє деякі їхні погляди.

Віцепрезидента підтримують багато ключових гравців Кремнієвої долини, як-от Ілон Маск, Девід Сакс та Пітер Тіль.

Саме Тіль привів Венса у світ венчурного капіталу, а згодом фінансував його передвиборчу кампанію в Сенат США.

Венс цитує одного з засновників неореакційного руху Кертіса Ярвіна. Він виступає за альтернативу демократії у вигляді "корпоративної монархії", де влада належить не виборним чиновникам, а "виконавчим директорам".

Венс поширював у соцмережах фейки Дональда Трампа про те, що мігранти у США викрадають і поїдають домашніх тварин, а також неперевірені факти про тотальну корупцію в Україні, які, як з'ясувало розслідування BBC, запустила Росія.

"Він "вариться" в онлайн-світі", - каже Кеті Янг, кореспондентка консервативного, антитрампівського видання Bulwark.

Водночас, за словами Янг, його історія про сімейні цвинтарі й батьківщину вказує на іншу політичну тенденцію - нативізм.

"Це турбує деяких людей, і цілком обґрунтовано", - зауважує вона.

"Частина американської спадщини базується на тому, що ми - нація іммігрантів. [Колишній президент-республіканець Рональд Рейган казав, що одна з характерних рис цієї країни в тому, що будь-яка людина може приїхати сюди з будь-якої частини світу і стати американцем]".

Принцип Венса "Америка понад усе" поширюється й на війну в Україні. Він неодноразово висловлював скепсис щодо підтримки Києва.

"Він вважає, що конфлікт має закінчитись. І закінчитись так, щоб це було максимально вигідно для Сполучених Штатів. А європейці мають взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку", - розповів в інтерв'ю BBC колишній колега Венса по Сенату республіканець Джош Гоулі.

Венс регулярно звинувачував адміністрацію Байдена в тому, що вона більше цікавиться Україною, ніж боротьбою з нелегальною міграцією.

"Будь я проклятий, якщо поставлю східний кордон України на перше місце у той час, коли наш власний південний кордон потерпає від цунамі нелегальних мігрантів", - заявив він 2022 року під час передвиборчої кампанії до Сенату.

Його погляди відкрито пролунали під час драматичної суперечки з президентом України в Овальному кабінеті.

Венс звинуватив Зеленського у відсутності поваги, в організації "пропагандистських престурів" та у невдячності за надану Україні допомогу.

"Подякуйте Сполученим Штатам Америки і президенту, який намагається врятувати вашу країну", - сказав Венс українському президенту.

Цей аргумент змусив європейських лідерів кинутись на захист Зеленського, намагаючись при цьому продовжити переговори про можливу мирну угоду.

При цьому нещодавно з'ясувалось, що двоюрідний брат Венса два роки воював на боці України й гостро критикує віцепрезидента за політику щодо війни.

Далі Венс обурив союзників, коли з презирством відгукнувся про гарантії безпеки від "якоїсь випадкової країни, що не воювала 30-40 років".

Пізніше він заперечував, що мав на увазі Британію чи Францію - дві європейські країни, які публічно заявили про свою готовність відправити миротворців в Україну.

Але бажання віцепрезидента наступати на п'яти союзникам демонструє його світогляд, де, за його словами, немає часу для "моралізмів на тему "яка країна хороша, а яка - погана".

"Це не означає, що ми страждаємо від моральної сліпоти. Це означає, що треба бути чесними з державами, з якими маєте справу. А більша частина нашого зовнішньополітичного істеблішменту в цій країні абсолютно не вміє цього робити", - заявив він в торішньому інтерв'ю New York Times.

Демократ Корі Букер згадує Венса як "дуже прагматичного і вдумливого".

"Але його тон змінився. Ось чому деякі речі мене дивують", - сказав він в інтерв'ю BBC.

Ці зміни помітили й інші.

Журналіст одного з найстаріших літературних журналів США The Atlantic Девід Фрум познайомився із Венсом 15 років тому, коли навчався в університеті Огайо. Венс попросив його писати для свого сайту про консервативну політику.

"Він ніколи не був тим "культурним" воїном, яким є сьогодні", - згадує Фрум.

На його думку, нинішні погляди Венса на Росію нагадують "ідеологічне захоплення".

У Мюнхені, говорячи про свободу слова, віцепрезидент навів приклади західних країн, не згадавши при цьому Росію.

Сам Венс і його союзники заперечують свої симпатії до Путіна.

"Я ніколи не назвав Путіна хорошою, доброзичливою людиною", - сказав він під час свого виступу на безпековій конференції у Мюнхені.

"Ми не зобов'язані з ним погоджуватися. Але той факт, що він поганий хлопець, не означає, що ми не можемо з ним підтримувати базовий дипломатичний контакт на основі пріоритету американських інтересів".

ВВС звернулась до Білого дому за коментарем щодо позиції Венса по Україні й Росії.

Сам він заявляв, що війну в Україні потрібно закінчити якнайшвидше не лише тому, що вона "з'їдає" мільярди доларів США.

На його думку, є важливіші проблеми, ніж Україна. Приміром, загроза з боку Китаю, який він назвав "нашим найбільшим конкурентом на найближчі 20-30 років".

Погляди Венса на Україну і його готовність публічно їх озвучувати призвели до драматичного моменту у перші дні другого президентського терміну Трампа.

Вони яскраво демонструють ідеологію віцепрезидента, його роль в адміністрації Трампа та те, як він бачить місце Америки на міжнародній арені.