Нова влада Сирії розірвала інвестиційну угоду з російською компанією, якій за часів правління Башара Асада передали в управління морський порт Тартус на узбережжі Середземного моря.

Про це директор Тартуської митниці Ріяд Джуді розповів сирійській газеті Al-Watan, передає Радіо Свобода.

Він заявив, що після повернення управління портом сирійській стороні вона здійснюватиме відновлення застарілих портових механізмів, які мала модернізувати російська компанія, але так цього і не зробила.

За його словами, відтепер усі доходи від управління морським портом підуть на "благо сирійської держави", а робітники повернуться під управління сирійської сторони.

Як повідомлялося, раніше британська розвідка констатувала, що Росія втратила доступ до своєї військово-морської бази в Тартусі після краху режиму Башара Асада. Однак майбутнє російських баз у Сирії залишалося невизначеним, хоча РФ намагатиметься їх зберегти, вказували у розвідці Великої Британії.

Що відомо про військово-морську базу Росії у Сирії?

Нагадаємо, у 2019 році російський віцепрем'єр Юрій Борисов заявив, що Москва та Дамаск домовилися про передачу порту Тартус в оренду компанії "Стройтрансгаз" строком на 49 років. Вона обіцяла вкласти у розвиток порту $500 мільйонів, але скільки із цієї суми було інвестовано, невідомо. Тодішня сирійська влада також очікувала збільшення продуктивності порту з 4 до 38 мільйонів тонн на рік.

ВАТ "Стройтрансгаз" - велика російська інженерно-будівельна компанія. Спочатку вона була дочірньою компанією "Газпрому", але тепер контролюється близьким другому російського диктатора Путіна Геннадієм Тімченком.

У Сирії Росія мала дві великі постійні військові бази - авіаційну "Хмеймім" у районі Латакії та морську в Тартусі. Наприкінці листопада 2024 року сирійські антиурядові сили на чолі з угрупованням "Хаят Тахрір аш-Шам" повалили режим лояльного до Москви Башара Асада. Після цього російські кораблі тимчасово залишили порт у Тартусі.

Порт у Тартусі - другий за розміром порт Сирії. З 1970-х років там розташований єдиний пункт матеріально-технічного забезпечення військового флоту СРСР, а згодом РФ у Середземному морі. Він дозволяє проводити ремонт суден та поповнювати запаси, тому російським кораблям не потрібно повертатися до портів Чорного моря.