Китай так швидко розвивався і багатів останні 20 років, що всім було ясно - він того диви наздожене і пережене США, найбагатшу і найвпливовішу світову державу. Але останні три роки Китай різко пригальмував, і питання втратило актуальність. Чому так вийшло?

Цього літа експерти і політики на Заході заговорили про те, як жити з Китаєм, який згасає, і чим гальмування китайської економіки обернеться для решти світу.

Для Америки старий Китай перетворюється з економічної на політичну та військову загрозу. Для азійських сусідів відкривається можливість переманити західний бізнес та капітал. Росії ж занепад китайського дива обіцяє падіння доходів від експорту її основного товару - енергоносіїв.

Чому азійський дракон, що літав, раптом обернувся повзучим черв'яком? Чи правда, що Китай приречений і не зможе вкотре довести, що терпіння і труд все перетруть, якщо того захоче компартія?

А що сталося?

Якщо коротко - згас головний мотор китайської економіки, ринок нерухомості. Але це лише симптом глибинної хвороби, джерела якої - у демографії та, головне, кризі довіри до керівної ролі компартії та її лідера Сі Цзіньпіна.

Як і Росія злиденний Китай розбагатів, щойно перейшов до ринкової економіки і відкрився Заходу в 1990-х. Багатство зростало на 10-15% щороку, але поступово індустріалізація та урбанізація вичерпали себе, і при Сі економіка зростала вже вдвічі повільніше, на 5-7% на рік.

І ось минулого року вона додала всього близько 3%, і у другому кварталі 2023 року зростання також ледве перевищило 3%. Загалом за рік добре якщо буде 5%. І це попри невигідне порівняння з попереднім ковідним 2022-м, який Китай провів у тотальному локдауні.

Аналітики в один голос кажуть, що китайська криза - не економічна, а політична.

Почалася вона тому, що комуністичний лідер Сі Цзіньпін консолідував владу в країні та затіяв розбудову. На зміну колишньої моделі зростання, заснованої на швидкому розвитку експорту та інвестицій на позикові гроші, він намагається побудувати економіку, що базується на споживанні, як на Заході.

Не від хорошого життя. Колишні джерела зростання не просто вичерпали себе, тепер вони тягнуть економіку на дно.

"Це структурне уповільнення. Барахлять двигуни, які забезпечували зростання у 2008-2016 роках. На сектор нерухомості припадало до 25% китайської економіки. Спад у цій галузі - основна причина уповільнення зростання в цілому", - сказав Логан Райт з американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS).

Чому китайці більше не купують квартири

По-перше, тому що їхні доходи зростають уже не так, як раніше. По-друге, бо квартири дешевшають. І по-третє, тому що вони не вірять у майбутнє. Але про це трохи нижче, а спершу про житло.

Для китайця квартира - вкладення у майбутнє. Ставки за депозитами у банках завжди пригнічувала політика компартії, а соціальна підтримка не розвинена. Тому китайці традиційно відкладали на чорний день, вкладаючись у нерухомість.

Окрім об'єкта для заощаджень, квартири несли і пряму функцію - людям треба було жити десь. Урбанізація та зростання населення підтримували попит на житло у містах.

Усі ці фактори тепер відіграні. Проблеми девелоперів і ціни, що падають, позбавили нерухомість привабливості як об'єкта заощаджень. Урбанізація практично зійшла нанівець, а зростання населення припинилося.

"Я боюся, що фундаментально попит на житло підірвано демографією, - каже Зої Лью з американської Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations). - Пік урбанізації позаду, а кількість укладених шлюбів зменшується з 2013 року".

Будувати також не виходить. Раніше китайські девелопери брали кредити, купували землю, рили фундамент, продавали недобудови населенню, а на виручені гроші не добудовували, а купували нову землю, закладали її під нові кредити, рили фундамент... і так далі.

Якоїсь миті надулася бульбашка, втрутилася компартія, посилила регулювання, і тепер усі інвестиції в житло - це добудова того, що вже викуплено людьми на стадії котловану.

Нових котлованів ніхто не риє. Активність у секторі нерухомості скоротилася більш ніж удвічі із середини 2021 року.

"Ось вам і головний фактор уповільнення інвестицій у Китаї", - сказав Логан Райт із CSIS.

"Жодних інших джерел зростання китайської економіки на заміну сектору нерухомості не знайшлося. Цим і пояснюється її різке уповільнення за останні два роки, - каже він. - Двигуни зростання, за рахунок яких Китай розвивався після світової фінансової кризи 2008-09 років, вичерпали себе як мінімум на найближче десятиліття".

Якщо скорочення інвестицій неминуче, китайській владі залишається компенсувати його за рахунок двох інших складових економічного зростання - споживання та експорту.

Але із цим складнощі. І ось чому.

Чому у китайців опускаються руки

"Без сектора нерухомості повернення до доковідних темпів зростання економіки неможливе, тому що єдине, що може замінити його зростання, - це приватне споживання домогосподарств, а його частка не перевищує 40%", - каже Райт.

Змусити людей витрачати гроші - головне завдання китайської компартії. Поки що успіхи скромні.

Безробіття зростає, нерухомість дешевшає, споживчі ціни знижуються. У цих умовах китайці вважають за краще погашати борги і збирати, а не витрачати.

Але головне - вони все менше вірять у майбутнє та у здатність компартії забезпечувати безперервне зростання добробуту, до якого звикло ціле покоління.

Віру в те, що партія і Сі точно знають, що роблять, підірвав спочатку жорсткий локдаун, потім раптова відмова від нього після протестів. Паралельно Сі накинувся на мільярдерів та акторок заради "загального процвітання", але потім передумав. І весь цей час наростав конфлікт із Заходом, що загострив у населенні передчуття війни за Тайвань.

"Дуже багато з тих, з ким я спілкувався в Китаї, вкрай невпевнено відгукуються про майбутнє своєї країни та власні перспективи", - ділиться Скотт Кеннеді з CSIS своїми враженнями від трьох поїздок до Китаю за останній рік.

"Люди дедалі менше витрачають, дедалі більше відкладають. І мені здалося, що справа не в бульбашці, яка лопнула, на ринку нерухомості. Справа, скоріше, у загальній втраті довіри через відчуття, що країна рухається у хибному напрямку".

У результаті серед китайців все менше охочих стати новим Джеком Ма (засновник Alibaba Group) і потрапити в опалу.

"Звірячий інстинкт задушений, молодь охопила апатія", - описує корінь проблем Зої Лью з американської Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations).

Як повернути китайцям віру у майбутнє

"Сигнал має прийти згори, від Сі Цзіньпіна. Сигнал про прихильність до реформ, - каже Логан Райт. - Централізація влади позбавила решту голосів".

Звичайно, керівництву Китаю доведеться розбиратися і з боргами, і з демографією, але головна проблема в іншому", - описує суть цього сигналу його колега Скотт Кеннеді.

"Їм потрібно знайти нову мету, що їх об'єднує, і повести за собою населення. Зняти напруженість у відносинах із Заходом. І довести, що вони вміють грамотно керувати країною".

Новий економічний бум не гарантований навіть у цьому випадку, але хоча б частково влада зможе повернути населенню віру в майбутнє і пожвавити споживання, каже Кеннеді.

Для цього потрібна зміна курсу Сі, вважає Зої Лью з Council on Foreign Relations.

"Мене б переконало повернення до відкритості та обіцянка реформ. На кшталт того, що зробив Ден Сяопін після подій на площі Тяньаньмень", - нагадала вона про зародження китайського економічного дива у 1990-х після кривавого придушення виступів за демократичні реформи на центральній площі Пекіна 1989 року.

Не все так погано. І для Китаю, і для світу

Китай рано списувати з рахунків, навіть якщо зростання вже не те, попереджають майже всі експерти.

"Немає сумнівів, що бум позаду, їм ніколи не повернутися до 8-9% зростання на рік, цьому заважають масштабні структурні проблеми", - сказав Нік Ларді з американського Інституту світової економіки Петерсона (Peterson Institute for International Economics).

"Проте я впевнений, що й спад завершений. Схоже, що Китай переживає переломний момент. Відтепер зростання не сповільнюватиметься, а прискорюватиметься і найближчими роками буде набагато вищим за нинішні 3%", - сказав він цього тижня на круглому столі CSIS.

Сумну статистику не варто драматизувати, упевнений він. Липнева дефляція лише статистична аномалія, оскільки в попередньому липні трапилася чума свиней і ціни на свинину злетіли.

Зарплати зростають, реальні доходи теж збільшуються на 5-7% у річному вираженні. А заощадження, навпаки, знижуються.

"Звичайно, є проблеми зі споживчою довірою, але якщо доходи продовжать зростати такими темпами, то споживання у будь-якому випадку зросте", - упевнений Ларді.

Розраховувати на прискорення двох інших моторів економіки - інвестицій та експорту - поки що не доводиться.

Китай залишається головним світовим експортером з кінця 2000-х років, але частка експорту ВВП скорочується. Якщо 15 років тому вона забезпечувала третину економічної активності, то зараз лише п'яту частину, нагадує Зої Лью з Council on Foreign Relations.

"Навіть якщо Китай наростить експорт послуг, залишившись найбільшим експортером товарів, потенціал прискорення зростання ВВП загалом за рахунок експорту дуже незначний", - каже вона.

Інвестиції також складні, оскільки державні вкладення обмежені величезними боргами регіонів і небажанням центральної влади повторювати масштабне стимулювання, як після світової фінансової кризи 2008-09 років. А приватні інвестиції, на які припадає 54% усіх вкладів, стримують не лише минулі репресії проти хайтек-бізнесу та приватної освіти, а й падіння інвестиційної привабливості Китаю для зарубіжних бізнесменів та фінансистів.

Це - добрі новини для Заходу, насамперед для США, вважає Логан Райт із CSIS.

"США більше не переймаються, що Китай обійде їх за ВВП у півтора раза, цього ніколи не станеться. І тепер США можуть зосередитися на аспекті національної безпеки у відносинах із Китаєм", - сказав він.

Заходу не варто побоюватися, що уповільнення Китаю стягне за собою весь світ і спровокує нову кризу, каже Нік Ларді, оскільки ефект від уповільнення китайської економіки - це середня температура по лікарні.

"Так, Китай забезпечує приблизно 30-35% всього зростання світової економіки. Але Китай важливий не так для світової економіки в цілому, як для окремих країн і ринків", - сказав він.

Мляве китайське зростання, наприклад, нашкодить Німеччині - головному європейському партнеру Китаю. І придушить ціни на ринку енергоносіїв, від експорту яких залежить російська економіка, яка втратила західних споживачів після вторгнення в Україну.

Більше того, Китай має козирі в рукаві. Навіть без ремонту старих моторів економічного зростання залишається надія завести нові.

Китай активно розвиває нову енергетику, давно вибився у світові лідери у виробництві електромобілів і намагається виграти у Заходу конкуренцію в галузі застосування штучного інтелекту.

"Не треба забувати, що Китай не вперше стикається із серйозними економічними проблемами. І щоразу він примудрявся впоратися з ними", - зазначила Клер Рід із CSIS.

"Нехай рекордні темпи зростання китайської економіки залишилися в минулому, не слід недооцінювати здатність Китаю і цього разу знайти вихід із кризи".