Республіканця Рона Десантіса тріумфально переобрали губернатором штату Флорида з рекордною перевагою: свого найближчого конкурента він обійшов на 1,5 млн голосів, або на 20 процентних пунктів.

Подейкують, що Десантіс має президентські амбіції і вже наступного року може виставити свою кандидатуру на республіканських праймеріз. Це явно викликає занепокоєння в іншого потенційного кандидата - Дональда Трампа, який уже почав погрожувати переобраному губернатору компроматом, який нібито є у нього.

Рон Десантіс - відносно нове обличчя на американській політичній сцені. У палату представників він уперше обрався 10 років тому, у віці 34 років, проте на федеральному рівні він залишався практично невідомим до своєї першої перемоги на губернаторських виборах у 2019 році.

Політичні погляди Десантіса відрізняються консерватизмом: він послідовно займає жорстку позицію у питаннях ґендерної ідентичності, викладання у школах расових питань, а також виступає категорично проти абортів.

Його електорату така позиція імпонує: судячи з результатів опитувань, за три роки керівництва штатом губернатор Флориди наростив популярність у виборців із усіх демографічних категорій.

З Єля - у політику

Майбутній політик народився в 1978 році в Джексонвілі, штат Флорида. Здобувши диплом історика престижного Єльського університету, де він кілька років був лідером бейсбольної команди, він продовжив навчання в Гарвардській школі права.

На другому році навчання в Гарварді його записали до правового підрозділу американської армії, а саме - морських піхотинців. Він представляв юридичні інтереси американського військового командування, встигнувши попрацювати, зокрема, з в'язнями Гуантанамо та елітним підрозділом "морських котиків".

Звільнившись з армії у 2010 році, він перейшов на роботу до федеральної прокуратури, але вважав за краще залишитися у списку резервістів. Приблизно тоді Десантіс познайомився зі своєю майбутньою дружиною Кейсі, яка працювала кореспондентом місцевого телеканалу, і незабаром освідчився їй.

Пара виглядала настільки ідеальною, що журналісти одразу пророкували їй велике майбутнє. Газета New Yorker писала, що сім'я Десантіса (у молодят швидко народилося двоє дітей) "виглядають так, ніби зійшли з обкладинки виборчої брошури".

На посаді федерального прокурора Десантіс активно критикував адміністрацію президента Барака Обами - зокрема, за те, що Білий дім, на його думку, намагався "влізти у вирішення практично будь-якого питання - від обсягу талії школярів до температури Землі".

Коли у 2018 році він вирішив виставити свою кандидатуру на губернаторських виборах, Десантіс отримав повну та беззаперечну підтримку президента Дональда Трампа.

Непокірний губернатор та уроки пандемії у Флориді

Через рік після ухвалення Десантісом губернаторської присяги у світі вибухнула коронавірусна пандемія. Саме на ній, на думку більшості аналітиків, Десантіс і заробив свої основні політичні бали.

Вже до середини березня 2020 року, раніше багатьох інших штатів, у Флориді було запроваджено найсуворіший карантин та відкрито сотні центрів тестування на вірус. А поки в Америці сперечалися з приводу користі від носіння масок, Десантіс розпорядився закупити кілька мільйонів штук за бюджетні гроші, публічно заявивши, що вони можуть врятувати тих, хто найбільше ризикує.

Втім, незабаром обмеження почали потроху знімати, а до початку навчального року, попри кількість хворих і наполегливі рекомендації Вашингтона почекати, Десантіс розпорядився відкрити школи.

Виборцям Флориди це явно було до вподоби, що зміцнило репутацію губернатора як незалежного політика, який не боїться суперечити федеральній владі.

Десантіс почав частіше з'являтися в національних новинах, чим він охоче скористався, щоб затято критикувати нову адміністрацію та особисто президента Байдена.

Перегляд Верховним судом права на аборт він назвав "відповіддю на молитви мільйонів" - втім, відтоді на цю тему він особливо не висловлювався: судячи з опитувань, ця позиція його у більшості виборців Флориди симпатій не викликає.

Проте загалом, як зазначають аналітики, своїм сходженням Десантіс завдячує саме нескінченній боротьбі з пресою щодо своїх найбільш консервативних поглядів та неоднозначних політичних кроків.