Свіжий австрійський жарт: президентові Александру ван дер Беллену необхідно впровадити обмеження, аналогічні до ковідних, на присяги та відставки канцлерів і міністрів.

І це не дивно. Ван дер Беллену довелося прийняти вже п'яту за свою каденцію присягу нового канцлера - за австрійськими мірками це явно перебір.

Нова присяга відбулася після того, як 1 грудня стало відомо, що колишній австрійський канцлер Себастьян Курц, який пішов з посади 9 жовтня, остаточно йде з політики.

Наймолодший канцлер завершив свою кар'єру у віці 35 років.

Після складення канцлерських повноважень він залишає також посади лідера Австрійської народної партії (АНП) та керівника її фракції в Національних зборах.

А вже наступного дня про свою відставку заявив один з найближчих до Курца членів кабінету - міністр фінансів Гернот Блюмель. За ним це зробив і нещодавно призначений канцлер Александр Шалленберг.

Зрештою, 6 грудня головну урядову посаду Австрії обійняв колишній голова МВС Карл Негаммер. Разом з ним до присяги приведуть ще кількох нових міністрів.

Що зміниться в Австрії з "оновленим" урядом? В тому числі - яких змін варто чекати Україні?

"Люстрація" по-австрійськи

Ознаки можливих змін в АНП з'явилися ще пару тижнів тому, хоч номінально Себастьян Курц все ще обіймав провідні посади в партії та фракції.

Зрештою, на "палацовий переворот" вказує той факт, що "народникам" вдалося змінити практично всю партійну верхівку менш ніж за 24 години.

А вже минулої п'ятниці було оголошено, що лідером партії став Карл Негаммер.

При цьому напрямок змін був доволі чітким - високі посади отримали або представники регіонів, або ж члени "старої гвардії", не пов'язані з командою Курца.

Сам же Курц у своїх прощальних заявах подякував австрійцям за честь "служити республіці впродовж 10 років" та висловив вдячність Народній партії за довіру.

Втім, самій політичній силі він лишає значні репутаційні ризики, негативний шлейф від "скандалів з чатами" та перспективи електоральних втрат у випадку, якщо антикорупційна прокуратура чи слідча комісія Національної ради встановлять факти інших правопорушень, вчинених представниками АНП.

Зрештою, Курц пішов не через програш виборів, внутрішньопартійні інтриги чи втрату довіри, а через те, що йому загрожує щонайменше судове переслідування за зловживання. Хоча сам ексканцлер стверджує, що йде з посад у зв'язку з народженням сина.

Практично одночасно з відходом із політики Курца стало відомо про відставку нещодавно призначеного канцлера Александра Шалленберга. Він хоч і не був представником партійної команди ексголови АНП, але був доволі тісно пов'язаний з Курцом у період його роботи в австрійському МЗС.

Заступаючи на головну урядову посаду в жовтні, ексголова австрійського МЗС запевняв, що керуватиме урядом до кінця чинної каденції в 2024 році. Натомість минулого четверга його риторика кардинально змінилася, змістившись в бік потреби суміщення лідерства в провідній парламентській партії та посади канцлера.

Його каденція протривала лише 52 дні.

І це антирекорд в історії Другої Австрійської Республіки.

Втім, остаточно з уряду Шалленберг не піде - він повернеться на попередню посаду голови МЗС.

Врятувати рейтинги

Завдяки кадровим змінам Народна партія отримала шанс на стабілізацію уряду і коаліції після скандалів, пов'язаних з Курцом та його командою.

Нині коаліція має сконцентруватися на втіленні поставлених завдань, щоб утримати симпатії виборців.

Тим більше, що "народникам" певною мірою вдалося скинути скандальний шлейф, пов'язаний з "командою Курца".

До того ж свою посаду залишив і міністр освіти Фасман, якому закидають погану підготовку до нового навчального року та низький рівень вакцинації персоналу закладів освіти.

Щоправда, низка близьких до ексканцлера осіб, на кшталт міністерки сільського господарства Елізабет Кьострінгер, лишається в уряді.

Новому канцлеру Негаммеру приписують гарні менеджерські навички.

Зокрема, в його активі давно назріла перебудова австрійської контррозвідки, котра втрапила в неприємні скандали в період урядування коаліції АНП та Партії свободи. Окрім того, від нового канцлера очікують кращого управління в умовах пандемії. Зрештою, саме цій темі новий канцлер і приділяв найбільшу увагу у своїх останніх виступах.

Негаммер асоціюється з правоцентристським порядком денним, тож його лідерство в партії має дозволити "народникам" більш чітко вписатися в цю позицію в рамках політичного спектра.

Водночас, на відміну від Шалленберга, Негаммер має лідерські амбіції та готовність повести свою партію на нові вибори.

До того ж у нового канцлера, як і в його наступника на посаді голови МВС, доволі жорсткі погляди на міграційну політику. Тож у "народників" може з'явитися шанс "відбити" у Партії свободи кілька відсотків її виборців, котрі розчарувалися в АНП у зв'язку зі скандалами навколо Себастьяна Курца.

Щоправда, виконати це буде досить непросто. Хоча б тому, що новому канцлеру доведеться приймати рішення щодо вкрай суперечливих законопроєктів, в першу чергу - про впровадження обов'язкової вакцинації від COVID-19, яка викликає опір у чималої частини суспільства.

Гарні новини для України

Попри внутрішньополітичні пертурбації, австрійська політика стосовно України не зазнала змін.

Навпаки, з часу участі Александра Шалленберга як голови МЗС у саміті Кримської платформи в серпні цього року можна говорити про те, що риторика австрійського уряду стає більш прихильною до України.

З боку офіційного Відня лунають дедалі чіткіші заяви із засудженням російської агресії проти України, включаючи анексію Криму.

Не змінилася ця риторика й після вступу на посаду наступника Шалленберга Міхаеля Лінхарта.

Тож, вочевидь, й після його повернення до МЗС курс офіційного Відня стосовно України щонайменше не зазнає змін, а цілком можливо, Київ має всі шанси розраховувати на більшу підтримку з боку Австрії.