Які наслідки матимуть парламентські вибори, які вже 6 грудня відбудуться у сусідній Румунії?

Попередні розрахунки однозначні: нинішній міноритарний уряд, який очолює представник Партії націонал-лібералів (PNL) Людовік Орбан, посилить свої позиції, бо зможе спертися на сильнішу фракцію у парламенті і, ймовірно, на коаліцію з однодумцями з інших політичних сил.

Натомість запеклим конкурентам із Соціал-демократичної партії (PSD) доведеться змиритися з остаточною перспективою "життя в опозиції". Разом із ними у політичне небуття поступово відходять й інші "старі" партії, зокрема політсила експрезидента Траяна Бесеску та експрем'єра Віктора Понти.

Румунія входить у період політичного переформатування, і парламентські вибори лише остаточно оформлять ці зміни.

Партія з корупційним минулим

Упродовж останніх років у Румунії дедалі більше зводиться нанівець влада Соціал-демократичної партії, яку очолював одіозний і нині ув'язнений за зловживання владою Лівіу Драгня.

У традиційній боротьбі з Партією націонал-лібералів есдеки послідовно програють: минулого року PNL перемогла на виборах до Європарламенту, а на президентських виборах переміг Клаус Йоганніс, якого PNL підтримувала. Цього року PNL також обійшла PSD на місцевих виборах, і "вишенькою на торті" мають стати парламентські вибори 6 грудня, де також очікується перемога націонал-лібералів.

Звісно, після низки поразок на виборах PSD доклала усіх зусиль для відновлення своєї політичної ваги. Партія позбулася лідерів, що були тісно пов'язані з Лівіу Драгнею - експрем'єрка та кандидатка PSD на президентських виборах Віоріка Денчіле перестала очолювати партію відразу після програшу на президентських перегонах 2019 року.

Новий лідер Марсель Чолаку не має за собою корупційного шлейфа. Партія також мобілізувала свій актив у регіонах - "соціал-демократичних баронів", які тривалий час забезпечували високі електоральні результати у здебільшого сільській місцевості.

Наразі це все ще дає соціал-демократам можливість говорити про себе як про другу за вагою політичну силу у державі. Проте і з цим виникають певні складнощі.

По-перше, нині PSD звинувачує своїх суперників з PNL у тому, що вони "переманили" на свій бік понад сотню мерів. Іронія долі полягає в тому, що саме з подачі соціал-демократів було ухвалено рішення про безкарність "політичної міграції мерів" і можливість їх переходу з однієї політсили до іншої без втрати мандата.

По-друге, не виправдала себе вичікувальна стратегія PSD. У соціал-демократів сподівалися на те, що на тлі пандемії коронавірусу та її економічних наслідків нинішній міноритарний уряд PNL втратить популярність, і влада сама впаде до рук PSD. Проте не так сталося, як гадалося: рейтинги PNL й справді знизилися, але не на користь соціал-демократів, а на користь виборчого альянсу румунських "єврооптимістів" у складі Союзу порятунку Румунії (USR) та Партії свободи, єдності та солідарності (PLUS).

По-третє,

схоже, не спрацював популістський крок низки депутатів від соціал-демократів: складання повноважень за кілька тижнів до виборів.

На такий крок вони пішли, мовляв, для того, щоб не отримувати привілейовані депутатські пенсії. Проте, як роз'яснив прем'єр-міністр Людовік Орбан, це маніпуляція думкою виборців. Адже більшість із тих, хто склав повноваження, вже були депутатами у попередніх каденціях, а відтак депутатську пенсію все одно отримуватимуть.

Зрештою, по-четверте, навіть якщо соціал-демократам і поталанить здобути друге місце, на владу їм сподіватися годі. Марсель Чолаку вже заявив, що соціал-демократи готові блокуватися з будь-якою політсилою, за винятком PNL.

Проте лідер USR-PLUS Дачан Чолош, якому вочевидь було адресовано цей меседж, співпрацю з PSD відкинув.

Відносно молода і перспективна політична сила (до речі, нині Дачан Чолош очолює в Європарламенті фракцію "макроністів" Renew Europe) не хоче брати на себе репутаційний тягар співпраці з соціал-демократами. Та й ідеологічно USR-PLUS ближчі до PNL: єдина причина політичних суперечностей між цими політичними силами - конкуренція за одне й те саме електоральне поле.

До того ж президент Румунії Клаус Йоганніс, не чекаючи на результати виборів, вже "благословив" альянс USR-PLUS та PNL у новому парламенті.

Секрети успіху

Примітно, що президент Румунії частково підіграв PNL, коли заблокував законопроєкт, який дозволив би відкласти парламентські вибори в Румунії.

Законопроєктом, який був розроблений у парламенті і підтриманий Конституційним судом Румунії, передбачалося, що повноваження призначати вибори замість уряду отримає парламент.

Серед іншого, парламентарі з опозиційних до PNL політсил мали надію, що отримавши право відтермінувати вибори, вони ще більше послаблять націонал-лібералів. Однак президент повернув проєкт до парламенту на доопрацювання.

А оскільки доопрацьовувати його було вже ніколи, на вибори народним обранцям доведеться йти за графіком - 6 грудня.

На свою користь націонал-ліберали планують розіграти й "американську карту".

Уряд Людовіка Орбана суттєво інтенсифікував співпрацю з Вашингтоном.

19 жовтня міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску зустрічався з державним секретарем США Майком Помпео. Він підтвердив згоду Бухареста на плани США збільшити кількість військової сили на території Румунії, обговорив кроки щодо розширення та модернізації цивільної ядерної енергетики Румунії, залучення США до проєктів Rail-2-Sea та ViaCarpatia, інвестиційну присутність США в Румунії, участь Сполучених Штатів в експлуатації газових ресурсів на континентальному шельфі Румунії, а родзинкою стали перспективи приєднання Румунії до програми Visa Waiver.

Щедрі обіцянки Вашингтону можуть стати додатковим плюсом для PNL у ході кампанії.

Зрештою, не забуваймо, що на виборах до Європарламенту проголосувало близько 400 тисяч виборців з числа румунської діаспори. Зазвичай ці голоси відходять PNL або USR-PLUS. Тож якщо пандемія не завадить діаспорі проголосувати, то ці політичні сили отримають додатковий електоральний бонус.

Політична пенсія

Схоже, що аутсайдерами кампанії стануть Партія національної єдності (PMP) експрезидента Траяна Бесеску та PRO Romania експрем'єра Віктора Понти.

Для Бесеску це стане неабияким ляпасом. Адже рівно 11 років тому, 6 грудня 2009 року він переміг на президентських виборах, здобувши 50,33 % голосів виборців, а нині разом зі своєю політсилою ризикує навіть не подолати 5% бар'єру до парламенту.

Так сталося, схоже, тому, що сучасний румунський виборець у містах Румунії та у румунській діаспорі надає підтримку проєвропейським силам, орієнтованим на трансатлантичну співпрацю, а не гаслам про об'єднання Румунії та Республіки Молдова, якими спекулював Траян Бесеску.

Щодо PRO Romania, яка утворилася з числа есдеків, які відкололися від PSD, коли побачили, на які "політичні рифи" веде "корабель партії" її корумпований очільник Лівіу Драгня, то тут видається, що цей крок вони зробили надто пізно.

Ані їхнє відмежування від PSD, ані об'єднання з АLDE колишнього прем'єр-міністра Каліна Попеску Терічану (обумовлене поганим результатом обох партій на місцевих виборах наприкінці вересня) не додало політичному проєкту голосів виборців.

Мінус на мінус не став плюсом, і вони теж ризикують не потрапити до парламенту.

Які наслідки матимуть нинішні вибори у Румунії? Перш за все, добігає кінця епоха соціал-демократів.

Спроби оновити партію, позбутися тавра корупціонерів та вийти з тіні Лівіу Драгні не були успішними. І хоча PSD усе ще другі, їх наздоганяють і навіть переганяють опоненти з USR-PLUS.

Назріває декаданс і таких проєктів, як АLDE, PMP та PRO Romania. Схоже, румуни втомилися від партій експрезидентів та експрем'єрів і натомість орієнтуються на нові політичні сили, які здобули популярність на хвилі протестів проти сваволі Лівіу Драгні.

Від того, наскільки успішною стане коаліція PNL та USR-PLUS, залежить, чи збережеться в Румунії тренд на оновлення політичної сили і чи збереже ця держава за собою статус стабільної ліберальної демократії у регіоні.