Якщо великі ринки на заході Євросоюзу для "Газпрому" вже втрачено, то країни Південно-Східної Європи ще продовжують отримувати з Росії трубопровідний газ транзитом через Україну та однією з двох гілок "Турецького потоку". Однак у всьому регіоні активно готуються замінити ці постачання. Найважливішою альтернативою газопроводам, що йдуть зі сходу, має стати "Вертикальний коридор" для забезпечення регіону з півдня - із терміналів скрапленого газу (СПГ) у Греції. Дві події останніх тижнів свідчать про успішну реалізацію наявних планів - і про їхнє розширення.

Александруполіс забезпечить газом усі Балкани

Ключове слово тут - Александруполіс. Так називається грецький порт узбережжя Егейського моря. І так само - Alexandroupolis - називається регазифікаційне судно, яке прибуло до цього порту 17 грудня 2023 року і найближчими тижнями почне приймати танкери зі скрапленим газом. Раніше воно теж було СПГ-танкером, що належало одному з грецьких пароплавств, але торік протягом десяти місяців його переобладнали на верфі в Сінгапурі на плавучий завод зі зберігання та регазифікації скрапленого газу (Floating Storage and Regasification Unit, FSRU). Цей термінал зможе закачувати до газотранспортної мережі Греції 5,5 мільярда кубометрів газу щорічно.

Але в тому й річ, що СПГ-термінал в Александруполісі, на крайньому північному сході Греції поблизу її кордонів з європейською частиною Туреччини та Болгарією, спочатку планували не стільки для внутрішнього грецького ринку, скільки для роботи на експорт, а саме - для постачання газу до країн Південно-Східної Європи. З цією ж метою наприкінці 2015 року було ухвалено остаточне інвестиційне рішення щодо прокладання трубопроводу Interconnector Greece-Bulgaria (IGB) для з'єднання газових мереж Греції та Болгарії. Реалізація цього проєкту, який отримав політичну та фінансову підтримку Євросоюзу, з різних причин значно затяглася, але у жовтні 2022 року IGB запрацював.

Рішенню про будівництво цього сполучального газопроводу передувало у лютому 2015 року створення під егідою Євросоюзу CESEC (Central and South Eastern Europe Energy Connectivity) - об'єднання країн Центральної та Південно-Східної Європи, які вирішили (під сильним враженням російської анексії Криму) прискорити створення, розширення і модифікацію транскордонної газотранспортної інфраструктури для диверсифікації газопостачання у цих двох регіонах. Іншими словами: тих, хто вирішив знизити свою залежність від "Газпрому" та Росії.

"Вертикальний коридор" зі скрапленим та азербайджанським газом

Власне, саме тоді почала набувати конкретних обрисів ідея "Вертикального коридору", сформульована ще наприкінці 2014 року спочатку Грецією, Болгарією та Румунією, а потім підтримана цілою низкою інших країн, які входять і не входять до ЄС. Суть проєкту: забезпечити технічні можливості для постійного постачання на весь Балканський півострів, а також до Угорщини та Австрії того природного газу, який надходитиме до Греції з Азербайджану трубопровідним коридором TANAP-TAP та з усього світу на грецькі СПГ-термінали.

І ось тепер, 19 січня 2024 року, в Афінах на засіданні групи CESEC на рівні міністрів до проєкту "Вертикальний коридор" приєдналися Словаччина, Молдова та Україна. В результаті Україна зможе стати не тільки споживачем газу, що надходить до Александруполіса, але й транзитною країною на шляху палива з Румунії до Центральної Європи, а також надавати учасникам "Вертикального коридору" послуги зі зберігання газу у своїх великих підземних газосховищах.

Найближча мета групи: систематизувати до липня - тобто на рік раніше, ніж планувалося, - актуальні дані про потужності на точках сполучення національних газотранспортних систем, після чого з урахуванням попиту буде визначено, де і в яких масштабах доцільно провести розширення наявної інфраструктури, повідомляє греко-болгарська компанія Gastrade - оператор термінала в Александруполісі.

Греція незабаром може мати шість СПГ-терміналів

Точніше, оператор двох терміналів, оскільки за вісім кілометрів на схід від Alexandroupolis у 2025 році планується взяти в експлуатацію регазифікаційне судно Thrace (Фракія). Їхня сумарна потужність становитиме 11 мільярдів кубометрів газу на рік, причому 70 відсотків від цього обсягу Gastrade збирається експортувати - насамперед до Болгарії, Сербії, Північної Македонії та Румунії, у перспективі - до Угорщини та Австрії, а тепер ще й до Словаччини, Молдови та України.

Для порівняння: потужність другої нитки "Турецького потоку", яка під назвою "Балканський потік" іде через Болгарію та Сербію до Угорщини, становить 15,75 мільярда кубометрів на рік, тож два FSRU поблизу Александруполіса можуть стати для цього російського газопроводу дуже відчутною конкуренцією на всьому Балканському півострові.

Тим більше, що у Греції на цих двох нових СПГ-терміналах зупинятися не збираються. У 2025 році там планують взяти в експлуатацію регазифікаційні судна в Коринфі, Салоніках і Волосі, тому сумарна потужність цих п'яти FSRU становитиме 22,5 мільярда кубометрів на рік, що в чотири з половиною рази перевищує річне споживання газу в самій Греції, зазначає німецька економічна газета Handelsblatt у статті під заголовком "Як Україна збирається повністю позбутися російського газу".

Додамо до цього діючий СПГ-термінал Revithoussa потужністю 5,3 мільярда кубометрів на рік на острові Ревітуса неподалік Афін, а також газопровід TAP потужністю 10 мільярдів кубометрів на рік (у перспективі її можуть подвоїти), яким азербайджанський газ іде передусім в Італію, але постачається також до Греції та Болгарії.

Як Австрія замінить постачання українським маршрутом

Якщо підсумувати всі ці потужності, стає очевидним: у 2027 році, коли в ЄС збираються остаточно відмовитися від російського газу, "Вертикальний коридор" цілком може не лише гарантувати газопостачання на всьому Балканському півострові, а й забезпечити постачання до сусідніх країн - Угорщини та Австрії чи Словаччини, Молдови й Україна.

Проте на повномасштабне забезпечення такого великого споживача російського газу в Центральній Європі, як Австрія, "Вертикальний коридор" не розрахований. Це чудово розуміють в австрійській енергетичній компанії OMV, де вже повним ходом готуються до припинення українського транзиту російського газу наприкінці 2024 року. Австрія робить ставку на постачання трубопровідного газу з Норвегії через Німеччину та з Алжиру через Італію, а також на імпорт СПГ переважно через німецькі та італійські термінали. Але в цій компанії, очевидно, не відмовлятимуться і від вигідних угод з терміналами у Греції.