Міністерство економіки представило концепцію промислової стратегії, яка має стати фундаментом економічного зростання України після війни. Про це повідомила пресслужба міністерства.

Презентація відбулася під час міжнародної конференції з відновлення України URC 2025 у Римі.

Стратегія передбачає відновлення та оновлення промисловості після війни з акцентом на підвищення ефективності, стійкості та залучення до світових виробничих ланцюгів.

Вона має на меті розвиток сучасної, конкурентної та орієнтованої на експорт промисловості, посилення зв'язків з ринком ЄС, підтримку бізнесу й створення нових якісних робочих місць.

За словами заступника міністра Андрія Телюпи, Україна робить ставку на галузі, де має очевидні конкурентні переваги - зокрема, виробництво сталі, титану, літію та графіту, відновлювану енергетику й цифрові технології.

"Поєднання цих ресурсів та інновацій дасть можливість створювати сучасні виробництва і забезпечити економічну стійкість та стратегічну автономію", - наголосив Телюпа.

Пріоритетні галузі розвитку:

→ машинобудування;
→ металургія (зокрема зелена);
→ енергетика (включно з відновлюваною);
→ ІТ та цифрові індустрії;
→ інфраструктура та будівництво;
→ агроперероблювання;
→ виробництво оборонної та дуальної техніки.

Для реалізації стратегії планується створення дорожньої карти переходу від екстрених заходів до сталого зростання.

Для цього передбачається реформування наявних програм підтримки, запуск платформ державно-приватного діалогу, впровадження стратегій смартспеціалізації (Smart Specialisation), узгоджених зі стандартами ЄС.

Виклики, які враховує стратегія:

→ руйнування промислової інфраструктури внаслідок війни;
→ висока залежність від сировинної моделі;
→ низька продуктивність держпідприємств;
→ недостатній рівень інновацій та технологій;
→ спадкова висока вуглецева інтенсивність виробництва.

Фіналізація стратегії запланована до кінця 2025 року, а її впровадження передбачене на 2026-2030 роки.

Розробку документа Міністерство економіки здійснює у співпраці зі Світовим банком, OECD, UNIDO та Київською школою економіки.