Згідно з інформацією на сторінці відповідного законопроєкту №9266 на сайті парламенту, документ повернуто з підписом президента 5 березня.

Його ухвалення є однією з умов отримання Україною фінансування від Світового банку на $1,5 млрд.

Як повідомлялося, Верховна Рада ухвалила цей закон у другому читанні 22 лютого. До другого читання змінили назву законопроєкту - раніше у ній йшлося про електронні аграрні розписки, а також внесли низку інших змін.

Згідно із пояснювальною запискою, закон має на меті запровадити поряд з традиційними паперовими аграрними розписками новий фінансовий інструмент кредитування сільськогосподарського виробництва.

Зокрема, в ухваленій Радою версії закону визначено, що "аграрна нота - це неемісійний цінний папір, що посвідчує безумовне зобов'язання боржника, забезпечене заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти кредитору відповідно до умов, визначених таким цінним папером".

Аграрні ноти випускатимуть в електронній формі у вигляді облікового запису на рахунку в цінних паперах з відображенням у Реєстрі аграрних нот, вони можуть перебувати як в обмеженому обігу, так і у вільному обігу, без обмеження торгівлі на організованих ринках капіталу.

Закон також регулює відносини, що виникають під час видачі, обігу, припинення електронних аграрних нот, звернення стягнення за електронними аграрними нотами.

На думку авторів законопроєкту, його ухвалення дозволить:

* встановити широке коло виробників сільськогосподарської продукції, які зможуть використовувати електронні аграрні ноти з метою отримання доступу до фінансових та товарних ресурсів;

* запровадити надійний фінансовий інструмент, що розширить коло кредиторів, здатних фінансувати сільське господарство України;

* запровадити обіг електронних аграрних нот на вторинному ринку капіталу, у тому числі, організованому;

* забезпечити доступ осіб, які можуть інвестувати в сільське господарство через механізми депозитарної системи України;

* створити умови для видачі аграрних нот іноземним інвесторам через можливості кореспондентських відносин між Центральним депозитарієм цінних паперів та іноземними депозитарними установами.